Відмінності між версіями «Пучок»

Версія за 13:56, 26 листопада 2014

Словник Бориса Грінченка

Пучок,-чка,м. Пучок зілля. Стор. МПр. 155. Ум. пучечок.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПУЧОК, чка, чол.
1. В'язка однорідних предметів. — Ой, цюро ж мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок! (Думи та історичні пісні, 1941, 170); От і положили її [відьму]; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); Над ганком висіли важкі кетяги пов'язаної в пучки калини (Михайло Стельмах, II, 1962, 371); Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне, — За кожне не один заплачено дукат (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 323);

• У порівняннях. Намисто червоніло на білій свиті, як пучки калини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122);
  

/ Однорідні предмети, скручені, зібрані в жмуток. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні, повні руки, і несу в хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить — телефонні струни рве, крутить в пучки! (Павло Тичина, I, 1957, 139); Технічне льняне волокно складається з волокнистих пучків, склеєних у стрічки, довжина яких залежить від довжини стебла льону (Технічні культури, 1956, 14);

• У порівняннях. Під стелею скупо, ніби пучок червоних ниток, світилися лампочки (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 124).
  

2. Сукупність чого-небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела. Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Панас Мирний, III, 1954, 298); Нишпорячи по судну, він знайшов якесь скельце, і виявилось, що воно має властивості лінзочки, якою можна зібрати промені пучком і навести їх на край холоші, і матерія починає тліти.., (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 317); Використовуючи пучки прискорених частинок, можна одержувати різного типу мезони (Наука і життя, 8, 1962, 10);

// Листя, трава, волосся і т. ін., що росте з одного місця, розходячись в різні боки. Тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям .. та ще якогось високостеблого зілля з пучками здорових жовтих квіток на вершку (Іван Франко, III, 1950, 10); Приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету, підтягаючи вперед човна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); Січкар.. посміхається круглим видом, на якому ворушиться чорний пучок бороди (Михайло Стельмах, II, 1962, 36).

3. Група м'язових, нервових та ін. тканин, волокон, розташованих у вигляді довгастих скупчень, шнурів. Кожна живильна артерія супроводжується двома венами, закладеними, як і артерія, у товстих пучках сполучної тканини (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 39); Обличчя [у Корчагіна] довге, ледь повісповане, зліплене з пучків м'язів та кісток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 250).
4. розм. Те саме, що букет 1. Копронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 366); Входить Іван. У руках пакунки з кондитерської і пучок квітів (Іван Микитенко, I, 1957, 481).

Іноземні словники

Толковый словарь В. Даля

• ПУЧКА ж. пучки мн. ствол растен. борщ, Неrасlеum sibiricum, борщевник.
  

Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000

Пучок пучо́к
1. Множество чего-л., расходящееся из одного источника, одной точки.

Группа тканей, волокон в виде протяженных скоплений, шнуров.

2. Прическа в виде закрученных в узел волос.

Свитые в одну прядь волосы (мужская прическа в Российском государстве XVIII в.).

3. Уменьшительное к существительному: пук.

Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

Пучо́к род. п. -чка́, см. пук.

Толковый словарь Ушакова

ПУЧО́К, пучка, муж.

1. уменьш. к пук; небольшая связка чего-нибудь (преим. растительного). Пучок трав. Пучок розог. Пучок зеленого луку. Волосы пучком.

2. перен. Расходящееся из одного источника, из одного центра множество чего-нибудь. Пучок лучей.

Толковый словарь Ожегова

ПУЧОК, -чка, муж.

1. Небольшой пук. П. сена.

2. Множество чего-н. расходящегося из одной точки, источника. П. лучей. Электронный п. (спец.).

3. Длинные пряди волос или коса, закрученная в узел. П. на затылке. Уложить (свернуть, закрутить) косу в п.

| прил. пучковый, -ая, -ое (ко 2 знач.).

Толковый словарь русских существительных

ПУЧО́К, -чка́, м
Множество удлиненных, вытянутых предметов, расходящихся из одной точки. Пучок лучей.

Ілюстрації

Медіа

Додаткові дані

Цікаві факти

• Світловий пучок
• КРАСИВЫЙ ПУЧОК

Джерела та література

1. Словник Бориса Грінченка
2. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
3. Толковый словарь В. Даля
4. Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000
5. Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера