Відмінності між версіями «Дивниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Медіа) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|-pjzPMoT6oc}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 11:02, 25 листопада 2014
Дивни́ця, -ці, ж. Удивленіе. Дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник
ДИВНИ́ЦЯ, і, жін., зах. Диво. Мов людина — от дивниця — Відказала мені птиця (Павло Грабовський, I, 1959, 403); За театр пішов би був на край світа. Не дивниця, що в рідному, тоді темному, як ніч, селі, я.. влаштував виставу (Мирослав Ірчан, I, 1958, 315).
Орфографічний словник української мови
дивни́ця іменник жіночого роду диво діал.
Ілюстрації
Дивниці України
|
|
|
|
