Відмінності між версіями «Звістка»
(→Ілюстрації) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 488. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
Версія за 13:37, 6 травня 2014
Звістка, -ки, ж. Извѣстіе, вѣсть. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. Ум. Звістонька, звісточка.
Зміст
Тлумачення слова
1. Повідомлення, вість про кого-, що-небудь. [Іфігенія:] Хоч би мені вітри принесли звістку, Чи там живий ще мій шановний батько І люба матінка... (Леся Українка, I, 1951, 161); Уже четвертий місяць, а про Павлуся ніякої звістки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 238); — Що ж, хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — на Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, — весело (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86); Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 19); * Образно. Зсипають у теплі льохи Картоплю і буряки — Бо шле вже зима з дороги Про себе спішні звістки (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 42); // перев. одн., від кого. Коротке письмове повідомлення, лист від кого-небудь. Минали тижні й місяці, минув і рік, а звістка від сина так і не прийшла (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 286); // тільки мн., рідко. Відомості, дані про кого-, що-небудь. Жадаєте біографічних звісток? Подаю вам кілька фактів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 218). ♦ Подавати (подати, давати, дати і т. ін.) звістку: а) сповіщати, повідомляти про кого-, що-небудь. Цигуля подає зрідка звістку про себе: оце вже одбув каторгу, на поселення вийшов... (Андрій Головко, II, 1957, 404); А козаки було, як треба дать звістку, що йдуть, то й запалять березу або друге яке дерево над Дніпром (Марко Вовчок, I, 1955, 92); б) виявляти себе яким-небудь чином. Марина подає звістку: або стихенька пісню заспіває, або зачукика малого (Панас Мирний, IV, 1955, 231).
2. розм. Знак, ознака чого-небудь. Іде [писар] до нього і кахикає, і уси закручує — се вже така звістка, що з письма стане говорити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 488.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 488.
