Відмінності між версіями «Ковила»

Поточна версія на 22:09, 4 травня 2014

Ковила́, -ли, ж. = Тирса. Ковила, що стелеться по широких степах. О. 1862. IV. 90.

Сучасні словники

Ковила — рід однодольних рослин родини тонконогових (злакових). До роду відносяться біля 300 видів багаторічних сухолюбивих трав, що ростуть переважно в тропічних і теплих степових районах.

Ковила, и, жін.

• Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті: тирса. А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віс! (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 246); Степом називається рівнинна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, здебільшого посухостійкими рослинами, серед яких переважають ковила, типчак, тонконіг та інші степові злаки (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 553).

Ковила. Орфографічний словник української мови

• ковила́, іменник жіночого роду

Ковила. Українсько-російський словник

• бот. - ковыль

Ковила. Універсальний словник-енциклопедія

• багаторічна трав'яниста рослина родини злакових; росте в помірному кліматі у степах, саванах, напівпустелях; кормова к. еспарто поширена в Середземномор'ї, сировина для отримання волокна (еспарто); в Україні - 10 видів.

Ковила. Синонімія

• КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Гончар); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб); Брови в його чорніли, як п'явки: погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм, як кійлом (Марко Вовчок); Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; З нечуйвітром тирса Забуяла густо (П.Куліш).

Ковила. Словозміна

Ілюстрації

Медіа

Аудіо

• Вимова слова Ковила

Цікаво знати

• Ковила, матеріал з Вікіпедії

  Ці трави мають коротке кореневище, що іноді випускає дуже великий пучок жорсткого листя, згорнутого часто в трубку і схожого на дріт. Суцвіття волотисте, колоски містять по одній квітці, криючих лусок дві, зовнішня квіткова переходить в довгу, здебільшого перегнуту коліном і біля основи скручену ость, щільно охоплює плід (зерно) до його дозрівання, після чого ость відвалюється. Будучи сухолюбивою рослиною, ковила селиться на степових лугах, на сухих відкритих горбах, на скелях і кам'янистих розсипах.

  Такі види як Stipa pennata або периста ковила, довга ость якої вкрита м'якими волосками, і тирса або волосиста ковила (Stipa capillata), ость якої не вкрита волосками, покривають залишки степів південної Європи, в тому числі й України, пучками свого жорсткого листя. Менш поширені види цих районів: Stipa Lessingiana і Stipa Tirsa Stev., що мало відрізняються від Stipa capillata.

• Магічні дії ковили

Див. також

• Різновиди ковили, матеріали з Вікіпедії
• Ковила у Червоній книзі України
• Оповідання «Степова трава-ковила» Титова В.А.
• Тлумачення слова Ковила у словниках та енциклопедіях на сайті Академік