Версія за 19:44, 10 квітня 2014

Амба́р, -ру и Амба́рь, -ря, м. Амбаръ, отдѣльно отъ жилаго помѣщенія стоящая кладовая. Стор. Оп. 145. Шух. І. 106.

Амбар (. Від перс انبار Амбар, Амбар - «склад») - др.-рус. житниця, сховище жита, у слов'ян пов'язане в ритуально-магічній практиці із забезпеченням врожайності і родючості.

Сучасні словники

АМБАР, а, чол., розм. Велике приміщення для зберігання зерна; комора.

АМБАР,-а,великий висячий замок.

Амбарна книга (великий в палітурці зошит для записів про товари, припаси).

Різновиди амбарів

Зсередини комори ділилися на відділення, які називалися засіками.

На Русі комори призначалися в основному для зберігання запасів зернових та інших культур. Невеликі за обсягом комори після будівлі замазувалися глиною або смолою , після чого заливалися водою. Якщо вода не витікала , вирубували двері і ставили дах , після чого комору просушується .

В Архангельській області була поширена практика споруди так званих комірних містечок - неподалік від основної села зводилася група комор , в основному із зерном або хутрами . Комірні містечка були свого роду страхуванням на випадок пожеж , які знищували цілі північні садиби (тобто будинок з впритул прибудованим двоповерховим двором ) . Найстрашнішим у випадку таких катастроф була втрата насіннєвого зерна , а за допомогою резервного запасу можна було якщо не встати на ноги , то хоча б не померти з голоду. Хутра були місцевою валютою .

Також на Російському Півночі практикувалося зведення виїзних комірок . Маленькі будівлі не більше 4-5 м ² за площею призначалися для зберігання 1 -2х тижневого запасу продуктів у разі землеробських робіт далеко від села .

У радянський час були витіснені сараями ( малими нежитловими будівлями та прибудовами , службовцями для зберігання невеликих запасів продовольства , начиння та інструментів ) і елеваторами , великими сховищами зерна , що з'явилися в міру індустріалізації та колективізації на селі . Амбари з'явилися в Японії наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. Початково у них зберігали рис та інші крупи. Вони були прямокутної форми і підтримувалися 4—8 стовпами. Як засіб зберігання харчів цей тип комори використовувався наряду з керамічним посудом та ямами зберігання.

З малюнків на кераміці та бронзових дзовонах дотаку можна встановити, що амбари існували в Японії вже у 4 столітті до Р. Х., а залишки ям від вертикальних стовпів на стоянках поселень дають підстави твердити, що перші комори такого роду з'явилися у 9—8 століттях до Р. Х.

З археологічних розкопок відомо, що комори на підпорах продовжували використовуватися японцями у 1 — 5 століттях по Р. Х. Поступово вони набули квадратної форми і збільшились у розмірах. Зросла також кількість стовпів, яка їх підпирала центральну частину підлоги комори.

Найвідомішим амбаром, що зберігся до сьогодні, є імператорська комора Сьосоін. Вона знаходиться на території храму Тодайдзі у місті Нара. Ця комора служила сховищем скарбів монаршої родини Японії.

Ілюстрації

Джерела та література

Терновская О. А. Андрей // Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Международные отношения, 1995. — Т. 1. — С. 104—105. — ISBN 5-7133-0704-2.

Зовнішні посилання