Відмінності між версіями «Геній»

Поточна версія на 10:07, 25 лютого 2014

Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГЕНІЙ, я, чол.

1. Те саме, що геніальність 1. З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); В. І. Ленін найповніше поєднував у собі теоретичну силу великого ученого і геній неперевершеного політика (Комуніст України, 10, 1967, 18).

2. Особа, наділена геніальністю. — То ж — великі генії творили [музику] (Панас Мирний, III, 1954, 204); Геній українського народу, Шевченко Тарас, викуплений на волю російськими письменниками, — не схотів Миколі Палкіну коритись (Павло Тичина, III, 1957, 53); // у чому, на що, розм. Особа, яка досконало знає що-небудь, у міс щось робити.

3. В давньоримській міфології — дух, божество, покровитель людини в її діяльності. Геній то був, але геній не той, що з'являвся Темної ночі тоді, коли жахом скував мою душу (Леся Українка, I, 1951, 22). Добрий геній чий — людина, яка робить благотворний вилив на кого-небудь, приносить користь комусь. [Ірина:] Спасибі вам.. Ви добрий геній наш! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 329); Злий геній чий — людина, яка робить поганий вплив на кого-небудь, припосить шкоду комусь. — Сам Василь Митрофанович пожалував, — саркастично кинув Федір Рибка і, відходячи від мене, додав: Наш злий геній... щоб його чорти забрали (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 155).

4. чого. Найвищий вияв, уособлення чого-небудь. Весь свій могутній різносторонній геній художника і поета, мислителя і борця Шевченко присвятив служінню народові (Комуніст України, 2, 1961, 51).

Фразеологічний словник української мови

ГЕНІЙ

до́брий ге́ній чий, кого, чого, книжн. Людина, яка благотворно впливає на кого-небудь, приносить користь комусь. (Ірина:) Спасибі вам .. Ви добрий геній наш! (Л. Дмитерко); — Повірте, Ірен… Ви зробились моїм добрим генієм.., якого я нізащо не хочу втратити (В. Підмогильний); Із хвилюванням узяли ми до рук перший том вибраних творів Володимира Сосюри, доброго генія молодості наших батьків, нашої молодості (З газети); Як добрий геній, Ганя здержувала шкодливий (шкідливий) вплив Хоцінського (І. Нечуй-Левицький).

злий ге́ній чий, кого, чого, книжн. Людина, яка погано впливає на кого-небудь, приносить шкоду комусь. — Сам Василь Митрофанович пожалував,— саркастично кинув Рибка і .. додав: — Наш злий геній.., щоб його чорти забрали (М. Чабанівський).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Ге́ній (лат. genius — дух) — в римській релігії особистий дух чоловіка, що його захищає; вираження його особистості, його долі та, зокрема, його сили зачаття; часто ототожнюваний з грецьким демоном. Вважають, що римляни запозичили цих духів-охоронців від етрусків, етимологічно він пов'язаний зі словами батько та творець.

Давні римляни вважали, що геній формує особистість і є супутником людини протягом цілого її життя. Це вища істота, що, нібито, є у чоловіків - батьків родини (наприклад, геній, або Spiritus familiaris Сократа). Геній сприяв чоловікам; жінок захищали юнони. Геніїв, що визначали волю і вчинки, мали не тільки окремі люди, а й країни, міста, родини, театри і навіть боги. День народження римського громадянина вважався святом його генія, якому в цей день складали безкровну жертву із вина, ладану та квітів. Коли римляни переживали радість чи щастя, вони дякували генієві.

Джерела та література

Зовнішні посилання

Геній (значення) — Вікіпедія

Геній (міфологія) — Вікіпедія