|
|
| Рядок 17: |
Рядок 17: |
| | | | |
| | 6. біол. Складна сукупність особин, які живуть в з'єднанні одна з одною. В першій половині квітня попелиці починають розмножуватись, утворюючи на бур'янах свої колонії (Технічні культури, 1956, 266); Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 160). | | 6. біол. Складна сукупність особин, які живуть в з'єднанні одна з одною. В першій половині квітня попелиці починають розмножуватись, утворюючи на бур'янах свої колонії (Технічні культури, 1956, 266); Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 160). |
| − | ==Колонізація==
| |
| − | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC Історія колонізації]
| |
| − | [[Файл:Колонія 1.gif|thumb|Етапи колонізації]]
| |
| − | Явище колонізації існувало в різні епохи в різних частинах світу. Агресивну політику завоювання і освоєння чужих земель проводили такі різні народи: хетти, інки та британці, проте термін колоніалізм зазвичай вживають щодо Європейських заморських імперій. Щодо континентальних загарбань, вживається термін імперіалізм. Серед історичних імперій: Монгольська імперія, Візантійська імперія, Оттоманська імперія, Імперія Александра Македонського, Арабський халіфат, Перська імперія, Римська імперія. Оттоманська імперія захоплювала Середземномор'я, Північну Африку, Південно-Східну Європу й існувала одночасно з європейським колоніалізмом у різних інших частинах світу.
| |
| − | Початком колоніалізму європейських держав вважають 1415 рік, в якому Португалія, завершивши реконкісту, захопила мусульманський порт Сеута в Північній Африці. Протягом наступних десятиліть Португалія сміливо наступала на африканське узбережжя, встановлюючи торгові пости, порти й фортеці. Португальські та іспанські дослідники продовжували відкривати нові землі на узбережжях Африки, Америки, Близького Сходу, Індії та Східної Азії й проголошувати їх своєю власністю.
| |
| − | 7 липня 1494 року Папа Римський Александр VI поділив світ на дві частини, віддавши західну Іспанії, а східну — Португалії. Проте ні Франція, ні Англія такого поділу ніколи не визнавали.
| |
| − | У другій половині XVI-го століття Англійська колоніальна держава розширилася, поглинувши Ірландію. Пройшовши через низку ранніх невдач, Британія, Франція та Нідерланди зуміли встановити заморські свої імперії, здатні конкурувати з португальською, іспанською та між собою. В XIX-му столітті Британська імперія стала найбільшою імперією в історії людства, як за чисельністю населення (449,6 млн чол.), так і за територією (34.650 тис. км²)[1].
| |
| − | Кінець XV століття став початком другої за розмірами колоніальної імперії — Російської імперії, що починалась з Московської держави (Московії) Івана (Іоана) III і набула офіційного статусу імперії з 22 жовтня 1721 року. На 1914 рік являла собою найбільшу на земній кулі державну територію у єдиному кордоні — 21.799 тис. км² і другу за площею державу[2]. Внаслідок руйнування інших колоніальних імперій та приєднання (дипломатичним шляхом, загрозою застосування сили, військовою силою та шляхом угод з Великими державами) до своєї основи — СРСР — перед війною, під час її та після війни значних територій, серед іншого — і значних територій заселених українцями, — після Другої світової війни стала найбільшою за площею колоніальною імперією. Економічно і політично від неї стали залежними також кілька держав-сателітів, яким були нав'язані силою вигідні імперії політичні режими та маріонеткові уряди. На території більшості з них Росія утримувала свої війська.
| |
| − | Після початку руйнування імперії у 1989–1991 від впливу Росії звільнилась більшість держав-сателітів, а на бувшій її території сформувався ряд незалежних держав.
| |
| − | В кінці XVIII-го століття почався протилежний процес деколонізіції — незалежність здобули США, а на початку XIX століття звільнилися від правління європейських метрополій країни Латинської Америки. Втрата колоній невідновно ослабила Іспанію та Португалію, а от Британія, Франція й Нідерланди зосередили увагу на Старому Світі: Південній Африці, Індії та Південно-Західній Азії, де вже й раніше були встановлені окремі анклави. Під кінець XIX-го століття стала набирати силу Німеччина, вступивши в противоборство із іншими європейськими імперіями за «місце під сонцем».
| |
| − | Індустріалізація призвела до інтенсифікації політики захоплення заморських територій в кінці XIX і на початку XX століть. В гонитву за колоніями включилися також США.
| |
| − | В період між Першою та Другою світовими війнами була утворена Ліга Націй, яка видавала мандати на управління заморськими територіями, що фактично закріплювали за могутніми державами «право» на експлуатацію колоній.
| |
| − | Епоха деколонізації розпочалася в другій половині XX-го століття, завдяки наростанню національно-визвольних рухів у всьому світі та економічній недоцільності для провідних держав утримувати колонії силою. На зміну прямому колоніалізму прийшов неоколоніалізм — політика утримування контролю над формально незалежними колишніми колоніями за допомогою економічних важелів. В процесі деколонізації отримали незалежність держави Африки та Азії, багато острівних держав Атлантичного і Тихого океанів, розпочався процес розпаду великих континентальних імперій. На початок XXI століття прямих колоніальних володінь держвав першого світу залишилося небагато.
| |
| − | В період холодної війни після здобуття незалежності численними колишніми колоніями виник термін «Третій світ», яким позначають слабко-розвинуті країни, що перебувають під значним економічним і політичним тиском колишніх метрополій. Економічні негаразди вдома спричиняють значну міграцію населення із цих країн в Європу та Америку.
| |
| | ==Ілюстрації== | | ==Ілюстрації== |
| | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 16:38, 27 січня 2014
Коло́нія, -нії, ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Херс. г. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, ціла б то їх колонія завелось там. О. 1862. V. 45.
Сучасні словники
Колонія
ї, жін.
1. Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. Німецький імперіалізм поставив собі мету скинути Радянську владу і перетворити нашу Батьківщину у свою колонію (Ленін, Коротка біографія, 1955, 193); Протягом кількох століть Індонезія була іноземною колонією (Наука і життя, 4, 1958, 52).
2. Поселення переселенців з іншої країни, області. Тепер я не над морем, хоч і під ясним небом, тепер я над лиманом Дністровим біля города Акермана у французькій колонії в Шабі (Леся Українка, V, 1956, 64); Вивчила [експедиція] стан російських колоній в Америці і провела всі необхідні роботи на кораблях (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 54).
3. Товариство земляків у чужій країні; земляцтво. — Ти зрозумій, яка се сила. — Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (Петро Колесник, Терен.., 1959, 159).
4. У стародавньому світі — поселення, засновані греками, римлянами, фінікійцями та ін. на чужих землях. Селища греків у чужих країнах прийнято називати колоніями (Історія стародавнього світу, 1957, 98).
5. Певні заклади спеціального призначення (лікувальні, виправні тощо). Він чомусь переконаний, що з усіх умінь вміння медика найбільш вартісне, — медики чи на фронті під час війни, чи навіть в місцях ув'язнення, у виправних колоніях, — всюди вони є людом потрібним (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 176); Далі — піски, соснові бори, Ворскла, монастир на горі, в якому розмістилася дитяча трудова колонія (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50).
6. біол. Складна сукупність особин, які живуть в з'єднанні одна з одною. В першій половині квітня попелиці починають розмножуватись, утворюючи на бур'янах свої колонії (Технічні культури, 1956, 266); Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 160).
Ілюстрації
