Відмінності між версіями «Камінь»

Версія за 22:34, 25 січня 2014

Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... ЗОЮР. І. 26. Стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: Як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. І. 261. Млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. І. 255. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) Синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Нп. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Нп.

Сучасні словники

[Камінь] чол.

1. род. меню, тільки одн. Тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді. Дивлюся: Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем (Тарас Шевченко, I, 1951, 248); Корчма була збудована з сірого піскуватого каменю і стояла необмазана (Нечуй-Левицький, II, 1956, 217); Накопичені, потемнілі вали бутовиння, непотрібного каменю, глини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 193).

2. род. меня. Окремий шматок, брила такої гірської породи. Під лежачий камінь і вода не підтече (Номис, 1864, № 7206); Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Перед Хортицею.. випинається з води каміння. Ці велетенські камені-валуни з берега здаються невеличкими кам'яними острівцями... (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 68); * Образно. Холод у душі ліг каменем зневіри (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 71); * У порівняннях. — Важко, невимовно важко! наче камінь лежить на душі (Нечуй-Левицький, V, 1966, 133); Стара як камінь стояла, слухала сина і нічого не змогла сказати (Панас Мирний, IV, 1955, 153).

• Держати (носити) камінь за пазухою — приховувати ворожнечу, ненависть до кого-небудь; готувати помсту. — І пам'ятайте одно: хто держить камінь за пазухою, тому погано буде жити в нашому селі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 471); Закладати (закласти, класти і т. ін.) перший камінь чого — починати будівництво чого-небудь. Де тільки не закладали наші будівельники перший камінь велетенських споруд! (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 304); Іти як з каменя — відбуватися, здійснюватися важко, мляво, з перешкодами. — І живемо ми оба скромно, ні на які видатки собі не позволяємо, і господарства, здається, пильнуємо, а тим часом усе йде як з каменя (Іван Франко, III, 1950, 262); Каменем лягти на серце кому — хтось став важко переживати що-небудь. Перша образа каменем лягла мені на серце, і десять років після цього я не брався за перо (Петро Панч, На калин. мості, 1965, 79); Каменя на камені не лишати (не лишити, не залишити, не зоставити і т. ін.): а) руйнувати, знищувати дощенту; скасувати. Жодна європейська столиця не зазнала такої руйнації, як Варшава. Фашистські орди буквально не залишили від міста каменя на камені (Знання та праця, 10, 1969, 18); Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10); б) нещадно критикувати, викривати. — Звичайно, — Микола Ілліч хитро посміхнувся, — в цьому дискусійному клубі ми каменя на камені не лишаємо від програм меншовиків та есерів (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 199); Камінь спотикання — велика перепона, перешкода. [Валент:] Ми в тебе в домі тільки бути смієм, а жити нам не можна, щоб не стати для тебе каменями спотикання на трудному шляху (Леся Українка, III, 1952, 287); Кидати (кинути) камінь (каменя, каменем) на кого, в кого — осуджувати, ганити кого-небудь. [Теофіл:] Встрявати в неї [розмову] не хотів я досі, бо каменя на ближнього свого я кидать не люблю (Леся Українка, II, 1951, 437); — Чи осмілишся кинути каменем на мене за те, що я покинула тебе? (Іван Франко, IV, 1950, 354); Наріжний камінь див. наріжний; Наскочила (найшла, трапила і т. ін.) коса на камінь див. коса 2; Наче (ніби і т. ін.) камінь скотився (звалився) з душі в кого; Ніби (наче і т. ін.) камінь з душі звалив (звалила і т. ін.) — комусь стало легко, спокійно на душі. В Сергія наче камінь скотився з душі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 62); Поділившись з Мотею своєю таємницею, вона ніби камінь з душі звалила (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 124); Серце не камінь у кого, чиє — можна вплинути на когось, домогтися доброзичливості, прихильності. Серце не камінь: таки все одно на другого оглянеться (Номис, 1864, № 4468); [Лікар:] Дівоче серце не камінь (Леся Українка, II, 1951, 49).

3. у знач. присл. каменем. Із швидкістю та вагою каменя, що падає. Пах! — пролунав постріл.., і куріпка, яка сиділа найнижче, каменем упала на землю (Іван Багмут, Щасл. день.., 1959, 151); Беркут звився в небо й каменем кинувся.. на другого вовка (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 218).

4. у знач. присл. каменем. Непорушно. — Увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть, се тільки ти тут каменем сидиш (Леся Українка, I, 1951, 444); Просидівши майже день каменем на полу, очуняла [Мотря] тільки вночі, коли великі краплі дощу заторохтіли у віконце (Любов Яновська, I, 1959, 365).

5. род. меня, перен. Тяжке почуття; туга, смуток, горе. Похмуро світить лампа; стіною надворі осіння ніч; на серці — камінь (Степан Васильченко, II, 1959, 111); Вона нічого не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу, не давав говорити (Яків Баш, Надія, 1960, 85).

6. род. меню. Коштовний мінерал як прикраса. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови (Тарас Шевченко, I, 1963, 63); [Олекса:] Ось тобі всякі персні — золотії, з дорогими каменями: на усі пальці хватить (Степан Васильченко, III, 1960, 46); * У порівняннях. Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (Олесь Гончар, III, 1959, 104).

7. род. меня, рідко. Намогильний пам'ятник. Коли мине останній з моїх днів, Не хочу я під каменем лежати (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 24); * У порівняннях. Про се, про теє ми поговорили, Втім я немов могильний камінь захитав І про Маріна запитав (Іван Франко, XIII, 1954, 299).

8. род. меня. Жорно в млині. На добрий камінь що не скинь, то змеле (Номис, 1864, № 12017); Відставляй муку готову, Зерно сип на камінь знову (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 196); Зерно задзвеніло, жалісно зітхнуло, і ненажерливі камені загуділи м'якше (Михайло Стельмах, I, 1962, 147).

9. род. меню, чого. Хвороба нирок, печінки, сечового міхура. Суниці і чорниці окремо, в суміші і чергуючи, рекомендується їсти при каменях нирок (Лікарські рослини.., 1958, 125); Лікар.. встановив, що у хворого камінь сечового міхура (Матеріали.. охорони здоров'я.., 1957, 26).

10. род. меня, заст. Старовинна міра ваги. — Біскуп увесь час вимагає

Ілюстрації

Див. також

Священне каміння в біблії

Значення каменів