Відмінності між версіями «Цурка»

Версія за 21:37, 21 січня 2014

Цурка, -ки, ж. 1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. ум.: цурочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цурка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у. 3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. Цурочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.

Сучасні словники

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ЦУРКА 1) (небольшая) палочка; (для стягивания верёвки) кляп; (короткий обрубок) чурка

до цурки — разг. совсем; до основания; дотла; до нитки 
2) (мн. цурки) (игра) чурки

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦУРКА, и, жін.

1. Короткий обрубок дерева; цурпалок. Біда біду, як кажуть, кличе: Десь хлопчик недалечко був. На його [Голуба] цуркою шпурнув І в голову якраз ударив дуже... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 77); — Я спалила свій ціпок — ох, ох, — Обдурила діда й бабу — обох. За шматочок дерева — цурку — Маю тепер з пір'ячком курку! (Іван Нехода, Казки.., 1958, 67); // Тріска, скалка. Працює дятел, аж цурки летять (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 95); * У порівняннях. [Сильвестр:] Як почне [Микита] дрова рубати, — Страшні дуби, мов цурки, розсіка (Іван Кочерга, П'єси, 1951: 27); Синьою смугою спалахувало лезо шаблі, і зрубане пруття цурками розліталося на всі боки (Олесь Донченко, I, 1956, 71). ♦ До цурки: а) на дрібні шматочки. Я перескочив через межу і ринувся просто на них [фашистів], вскочив у саму їхню гущу. Одного метнув через себе багнетом. На другому розбив до цурки приклад (Юрій Яновський, I, 1958, 313); — Слухай, Лукійко, у неї [матушки Раїси] лозини немає.. Ту, що була, вона ж до цурки побила на У ляпці (Олесь Донченко, III, 1956, 36); б) повністю, нічого не залишивши. — Ну, держіться, Карпе Власовичу, — жартував Заруба. — Тепер уже ми вас розкуркулимо. Бачте, скільки гостей найшло? Все вип'ють і поїдять до цурки! (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 164); Вороги мають намір усе, що ми робимо, знищити до цурки. Знищити нас фізично, стерти навіть сліди наші (Олександр Довженко, III, 1960, 189); На цурки — на невеликі частини. В колінах захрумтіло, і здалося, що то стан його такий крихкий і ломиться на цурки (Іван Ле, Україна, 1940, 96); Той [Никанор] сидів біля столу у свиті, як прибув, нероздягнений, і здавалось, що його чорна постать от-от роздушить на цурки білий чистий стіл (Іван Микитенко, II, 1957, 88).

2. Невеличка, загострена з одного боку паличка, за допомогою якої в'яжуть снопи, туго скручуючи перевесла. Солоха, як і раніше, впевнено й швидко в'язала сніп за снопом. Спокійно, без зайвої хапливості, крутила вона перевесла, вправно орудувала цуркою (Олесь Донченко, IV, 1957, 255); Северко пересів під віз і дивився, як батько, мати, Карпо і Христя, не розгинаючись, мовчки врізались серпами в густу лаву жита, залишаючи по собі туго зв'язані цуркою снопи (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Ніколи ще не милували вони, Смолярчуки, злодіїв. Ніколи! Він, Кирило, сам, своїми руками, крутив цуркою і ламав руки (Григорій Косинка, Новели, 1962, 182); * У порівняннях. А прийде ніч — жаль цуркою скрутить йому серце. Проймає наскрізь душу, одбере силу, одбере міць (Панас Мирний, IV, 1955, 181). ♦ Цурка [навіки] кому, чому — кінець кому-, чому-небудь. Ходять селяни, чавкають драними чобітьми по бездоріжжю і тихо, з осторогою промовляють один до одного: — Ну що? Га?.. — Та хто ж його знає... Кажуть, що тепер панам цурка навіки... (Іван Микитенко, II, 1957, 7).

3. Маленька паличка, яку в селянському одязі використовують як ґудзик. Був ще я невеличким. Штанці на мені білі, до цурки (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 163); Лишалося тільки цурки попришивати, бо ґудзиків не було (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 515).

4. Кругла, загострена з двох боків дерев'яна паличка для дитячої гри. Виріжи [виріж] палку-булавку Цурку ганяти за гаєм (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 167); З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев'яну цурку (Олесь Донченко, VI, 1957, 241); // Дитяча гра, в якій кийком вибивають шматочок дерева з окресленого на землі кола чи з викопаної для цього ямки. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 445); — Стидався би, Тимофію! Як ти до дядька Оксентія кажеш? Що, ти з ним у цурки бавився чи разом свині пас? (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 92).

Матеріал з Вікісловника

Цурка

1)короткий обрубок дерева; цурпалок

2)тріска, скалка

3)невеличка, загострена з одного боку паличка, за допомогою якої в'яжуть снопи, туго скручуючи перевесла

4)маленька паличка, яку в селянському одязі використовують як ґудзик

5)кругла, загострена з двох боків дерев'яна паличка для дитячої гри.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Цурка -и, ж. 1) Короткий обрубок дерева; цурпалок. || Тріска, скалка. ••

До цу/рки — а) на дрібні шматочки; б) повністю, нічого не залишивши.

На цу/рки — на невеликі частини.

2) Невеличка, загострена з одного боку паличка, за допомогою якої в'яжуть снопи, туго скручуючи перевесла.

3) Маленька паличка, яку в селянському одязі використовують як ґудзик.

4) Кругла, загострена з двох боків дерев'яна паличка для дитячої гри.

Словари и энциклопедии на Академике

Цу́рка "девушка", южн. (Гоголь). Возм., из польск. córka "дочь"

Ілюстрації

Цікаві факти

KIBBER.ru

Игра «цурка»

«Пошли в цурки играть!» - так обычно приглашали играть в эту игру.

Игра заключалось в следующем.

Играли два человека.

Для игры необходима была сама цурка (видимо, - от слова «чурка»), представлявшая собой черенок типа городошного, но заостренного с обоих концов, как карандаш, и палка.

Чертился кон, представлявший собой прямоугольник, сантиметров 40-50 в ширину и метр-полтора в длину. Метрах в полутора-двух проводилась черта, за которой находился игрок в начале игры.

Далее по очереди игроки пытались выбить цурку из кона, кидая на нее палку плашмя. Один из вариантов жребия осуществлялся так: один игрок обхватывал палку с одного конца, затем второй обхватывал ее рядом с обхватом первого, затем первый обхватывал еще выше, далее – опять второй, и так до тех пор, пока не кончится палка. Тот, кто обхватит палку последним, начинал игру.

Игрок, который выбивал палку из кона, получал право делать следующее. Он бил палкой по одному концу цурки, стараясь ударить по ней так, чтобы она подскочила как можно выше, и во время этого ее подскока бил по ней палкой еще раз, стараясь отбить как можно дальше. Так он мог делать 3 раза. После чего считалось расстояние (в шагах) от того места, где оказывалась цурка, до кона.

Следующий момент,второй игрок должен был тоже выбить цурку из кона, начиная первым. Тот, кто отбивал цурку дальше, становился победителем и получал право в следующем этапе игры занимать особое положение.

Для этой второй части игры чертился круг (метра полтора-два в диаметре), в центре которого вырывалась лунка, на которую клали цурку. Лунка была нужна для того, чтобы под нее можно было подвести палку. Это делал победитель первого этапа игры. Он становился в круг и поддев цурку таким образом, подбрасывал ее вверх и затем бил по ней так, что б она отлетела как можно дальше.

При этом второй (проигравший) игрок обязан был бежать за цуркой или ловить ее. После этого он бросал ее в круг. Причем бросать надо было, держа ее плашмя параллельно земли движением руки снизу-вверх. А победитель опять старался отбить ее подальше. Так продолжалось пока первому игроку не удавалось отбить цурку, и она оказывалась в круге на земле.

Далее можно было начинать все с первого этапа.

Можно отметить схожесть этой игры с игрой «в попа» в том, что здесь тоже есть мающийся, - это проигравший игрок, который должен был бегать за цуркой во втором этапе игры.