Відмінності між версіями «Кінник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Див. також) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 164. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 164. | ||
| + | |||
[http://uk.wikipedia.org/wiki/ Давньоримська_кіннота] | [http://uk.wikipedia.org/wiki/ Давньоримська_кіннота] | ||
| + | |||
[http://nado.znate.ru/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0 Конница или кавалерия] | [http://nado.znate.ru/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0 Конница или кавалерия] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Кі]] | [[Категорія:Кі]] | ||
Поточна версія на 19:50, 19 січня 2014
Кінни́к, -ка, м. = Кінниця. Шух. І. 185.
Сучасні словники
- Кінник а, ч., розм., рідко. Те саме, що кіннотник; кавалерист. — Тоді., близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (Шер., В партиз. загонах, 1947, 39).
- КІННИК, а, чол., розм., рідко. Те саме, що кіннотник; кавалерист. — Тоді.. близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 164.
- Кінник, -ка, м. = кінниця. Шух. І. 185.
- Кінниця, -ці, ж. Конюшня. Коники іржуть у кінниці. Нп. Ум. Кінни́чейка, кінниченька, кінни́чка. Коничка вставте до кінничейки. АД. І. 37. Коники возьте до кінничейки. Гол. II. 82. Суть в вас коники у три кіннички. Гол. II. 3.
Ілюстрації
 [1]
|
 [2]
|
Ілюстрації
Див. також
- Кіннота або кавалерія (від італ Кавалло - . Кінь , кінь ) - війська, що билися верхом. Представляючи одну з найголовніших складових частин всякої армії , К. , Однак , завжди набагато малочисленнее піхоти , так як підготовка і зміст її потребує великих витрат і часу , а комплектування , у разі втрат , скрутніше . Вживання К. засновано головним чином на користуванні силою та швидкістю коня. Завдяки швидкості руху , К. необхідна для зборів відомостей , передачі донесень і наказів , так само як для партизанських дій ; вона вживається для сторожової і розвідувальної служби , скрізь, де тільки може пройти кінь . Щоб К. принесла найбільшу користь , необхідно приготувати для неї хороший матеріал , т. е. вершників , і вживати її згідно властивостям цього роду зброї , а також привчати її до бою в піхотному строю ; інакше , потрапивши на пересічену місцевість , вона може опинитися в безпорадному становищі.
[3] КІННИК, а, чол., розм., рідко. Те саме, що кіннотник; кавалерист. — Тоді.. близько від нас проходив фронт. Щоб не демаскувати себе, я дав розпорядження кінників в піхоту перевести (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 164.
