Відмінності між версіями «Цитати»
(Створена сторінка: '''Цитати, -таю, -єш, '''''гл. ''Играть въ четъ и нечетъ. Категорія:Ци) |
Мар`яна (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '' | + | Цита́та (пізньолат. citatio, від лат. cito — «зрушую», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата. До винятків належать такі випадки[1]: |
| + | першоджерело недоступне або ж з ускладненим доступом; | ||
| + | цитується публікований архівний документ, і відтворення тексту за архівним першоджерелом може неправомірно надати цитуванню характер архівного розшуку; | ||
| + | цитований текст став відомим внаслідок внаслідок цитування слів автора іншою особою. | ||
| + | Цитаування не є плагіатом за умови вказання меж цитування та його авторства. Авторські права на зміст цитати належать автору цитати, а отже, особа, котра її наводить, не відповідає за її зміст. | ||
| + | Письмові засоби | ||
| + | Залежно від способу наведення, на письмі рядкові цитати виділяються лапками, комами — за правилами прямої мови, підрядного речення абощо: | ||
| + | «Микола Джеря, — як писав Франко, — хоч кріпаком родився, був однаково з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться, один із світлих, лицарських типів українських». | ||
| + | Цитата як самостійне висловлювання у тексті береться в лапки. Після неї в дужках подається інформація про автора і джерело висловлювання. Крапка ставиться після дужок. Якщо інформацію про джерело записано окремим рядком, крапка після дужок не ставиться: | ||
| + | «Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина). | ||
| + | Цитата-вірш у лапки не береться. Посилання на джерело цитати подається в дужках у наступному рядку: | ||
| + | І мене в сім'ї великій, | ||
| + | Сім'ї вольній, новій, | ||
| + | Не забудьте пом'янути | ||
| + | Незлим тихим словом. | ||
| + | (Тарас Шевченко, «Заповіт»). | ||
| + | У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка: | ||
| + | «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не золотеє: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото» (Г. Сковорода). | ||
| + | Типографічні засоби | ||
| + | Під час верстки до правил оформлення цитат на письмі додаються й типографічні засоби оформлення цитувань. З метою полегшення орієнтування читача у тексті об'ємні цитати рекомендується виділяти іншим написанням, кеглем або й шрифтом іншої гарнітури. Позарядкові цитати, як правило, доступні лише для типографічного оформлення. | ||
[[Категорія:Ци]] | [[Категорія:Ци]] | ||
Версія за 22:35, 11 січня 2014
Цита́та (пізньолат. citatio, від лат. cito — «зрушую», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата. До винятків належать такі випадки[1]:
першоджерело недоступне або ж з ускладненим доступом; цитується публікований архівний документ, і відтворення тексту за архівним першоджерелом може неправомірно надати цитуванню характер архівного розшуку; цитований текст став відомим внаслідок внаслідок цитування слів автора іншою особою. Цитаування не є плагіатом за умови вказання меж цитування та його авторства. Авторські права на зміст цитати належать автору цитати, а отже, особа, котра її наводить, не відповідає за її зміст. Письмові засоби Залежно від способу наведення, на письмі рядкові цитати виділяються лапками, комами — за правилами прямої мови, підрядного речення абощо: «Микола Джеря, — як писав Франко, — хоч кріпаком родився, був однаково з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться, один із світлих, лицарських типів українських». Цитата як самостійне висловлювання у тексті береться в лапки. Після неї в дужках подається інформація про автора і джерело висловлювання. Крапка ставиться після дужок. Якщо інформацію про джерело записано окремим рядком, крапка після дужок не ставиться: «Мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною» (П. Тичина). Цитата-вірш у лапки не береться. Посилання на джерело цитати подається в дужках у наступному рядку: І мене в сім'ї великій, Сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. (Тарас Шевченко, «Заповіт»). У цитованому суцільним рядком вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка: «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не золотеє: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото» (Г. Сковорода). Типографічні засоби Під час верстки до правил оформлення цитат на письмі додаються й типографічні засоби оформлення цитувань. З метою полегшення орієнтування читача у тексті об'ємні цитати рекомендується виділяти іншим написанням, кеглем або й шрифтом іншої гарнітури. Позарядкові цитати, як правило, доступні лише для типографічного оформлення.
