Відмінності між версіями «Роса»

Версія за 21:31, 27 грудня 2013

Роса, -си, ж. 1) Роса. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. Сама ще молоденька, тільки як роса біла. МВ. І. 102. Перегнати на ро́су кого́. Задать кому. Ном. № 3470. 2) Божа роса. Молочные продукты. Ном. № 12371. За божу росу (молоко) не беруть грошей. Ном. № 12372. Ум. Росинка, росиночка, росиця, росичка, ро́сонька. Чуб. V. 283. Чуб. III. 476. Сонечко зійшло, росиця спала. Мет. 322.

Сучасні словники

Роса

• дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах в результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.

Значення слова Роса за Ожеговим : Роса - дрібні краплі вологи , які осідають на рослинах , грунті при настанні ранкової або вечірньої прохолоди

Роса в Енциклопедіному словнику :

Роса - краплі води, що утворюються при конденсації водяної пари на грунті , траві і наземних предметах при охолодженні їх внаслідок ізлученія.Вознікает в ясні і тихі ночі , коли велике земне випромінювання .

Значення слова Роса за словником Символізму :

Роса - означає світло світанку , духовне освіження , благословення , добре слово . Солодка роса - це мир і процвітання . Вона може уособлювати зміна , ілюзію і скороминущість . Пов'язана з Місяцем , приходом ночі і сном. Роса - це священна форма води у друїдів . У китайців означає безсмертя. Дерево Солодкої Роси росте на священній горі Кунь - Лунь. Воно є віссю світу і приймає на себе символізм Древа Життя. У євреїв в Каббалі роса - це воскресіння . Мертві відроджуються Росою Світла, що випаровується з Древа Життя. У мексиканців роса пейота , священного кактуса , що знаходиться на перетині двох перпендикулярних діаметрів , проведених у колі , - це роса безсмертя. У неплатників роса - це природна оболонка для душ , породження . У римлян роса - насіннєва рідина Юпітера.

Значення слова Роса за словником Ушакова:

Водяні краплі , осаждающиеся з вологого повітря на землі і рослинах при охолодженні , зниженні температури . Вечірня роса. Нічна роса . Ранкова роса. Кущ зачепиш плечем , - на обличчя тобі раптом з листя бризне роса срібляста. І. Нікітін. Росою соняшник блищить. А.К. Толстой. Роса лягала на квіти. Тютчев . Дівиця плаче , що роса падає: зійде сонце , росу висушить . Прислів'я . Нині випадають сильні роси . Коси , коса , поки роса ; роса геть , і ми додому. Приказка . Доки сонце зійде , роса очі виїсть . Приказка . 2 . Назва паразитарних хвороб рослин , при яких брало останні покриваються як би росою ( бот. , с.-г. ) . Медвяна або медова роса ( бот. , с.-г. ) - виділення попелиць або хвороблива слиз на рослини. По росі - 1 ) під час роси , поки не випала роса. Добре косити по росі . 2 ) по мокрій від роси траві , землі і т. п. Не ходи босоніж по росі . До роси - дуже рано.

Значення слова Роса за словником Даля:

Туман випарів опадає влагою на землю і нерідко стоять краплями на рослинах ,перлова роса, бісерна . Росою , та через срібло вмитися , білого будеш. Сльози роса : зійде сонце , і обсушить . На водяних жилах сильні роси

Роса як символ

• У багатьох міфопоетичних традиціях вважається, що все, що приходить із небес, носить священний характер, і в цьому сенсі роса має значення благословенного дарунка неба.
• Роса — провісник світанку й дня, що наближається, символізує чистоту, світло, духовне просвітління, божественне Слово, святий дух; солодка роса — це мир і процвітання. Роса пов'язана з ідеєю омолодження й безсмертя, але в той же час може уособлювати недовговічність, ефемерність, ілюзію.
• У християнській традиції роса — символ Божої благодаті. Це сльоза Богородиці, св. Варвари або й самого Христа: «…дрібний дощик від сліз Божих, роса вранішня і вечірня від сліз Царя Небесного, самого Христа», — оповідається в «Голубиній книзі». Манна небесна, якою харчувалися сини Ізраїлеві в пустелі, з'явилася з росою.
• Колядки засвідчують небесне походження земних вод. Колись вважали, що ріки — це діти моря, народжені від його випаровувань (роси). В одному з текстів оповідається, як гості з того світу — колядники — на Різдво «знайшли Бога у господаря»:
• Образ легко прочитується за допомогою весільних образів. Дівчині, можливо, хлопець і подобається (ноги — еротичний символ), але вона остерігається «несанкціонованих» наслідків кохання. Козак її заспокоює, обіцяючи вірно любити і взяти за дружину (неділя — день весіль, черевички — атрибут шлюбу).
• Знаючи, що відбувалося зазвичай «на улиці» на свято Купала (свято кохання), неважко зрозуміти символіку образу. Купала подекуди називалося ще «роса». Звечора перед святом Івана Купала люди збиралися гуртами і йшли до лісу — «на росу».
• Коли в народній поезії роса порівнюється з людською сльозою, вона стає гіркою, солоною, пекучою. «Поки сонце зійде, роса очі виїсть», — говориться у прислів'ї, і в пісні з'являється надзвичайно сильний, так само вражаючий образ роси-сльози, який ховає в собі й інші значення, про які йшлося вище:

Чому стоїш, моя доненько?
Чому не йдеш та додомоньку?
Чи травиця ноги спутала,
Або роса очі виїла?

• Вважається, що росу щовесни випускає святий Юрій, відмикаючи небо ключами. Юрій — покровитель хліборобства. В обрядовості на його честь багато і шлюбних мотивів.
• Особливо цілющою вважалася роса, зібрана на світанку в день святого Юрія. Її прикладали до ран, усі вмивалися нею, щоб бути здоровими, а дівчата — ще й гарними. Купальська та зібрана на Юрія роса наділена чарівною силою. Вона має здатність позбавляти людину невиліковних недуг і навіть повертати сліпим зір. У казці про Правду і Кривду розповідається про двох братів — доброго і справедливого Правду, і злого Кривду. Довелося їм подорожувати разом, на довгій дорозі Кривда за шматок коржика одрубав руки й виколов очі обманутому братові. Потім покинув сліпого й безрукого під шибеницею. Біля півночі прилетіли три ворони, посідали на шибеницю й говорять між собою: «Сеї ночі який би каліка не був хромий, безрукий, сліпий — від роси зцілиться, як тільки облиє нею свої рани». На зорі, як тільки півні заспівали й уже нечисть ніяка не мала сили, почав Правда росу шукати. Знайшов мокру траву і щойно торкнувся роси — руки виросли. Набрав роси в долоні, потер лице — і став бачити. Наскуб Правда трави з чарівною росою і рушив до міста. А там великий смуток. Люди в чорному. Цар обіцяє півдержави тому, хто вилікує його жінку. Прийшов Правда до цариці. Взяв роси з трав, натер нею хвору й велів нагріти купіль. Викупали світлу царицю, й вона відразу стала здоровою.
• Схожий епізод є в духовному вірші «Сорок калік со калікою». Дорогою на прощу до Єрусалима каліки завітали до княжого двору. Княгиня Апраксія гарно їх прийняла, почастувала й «поклала око» на молодого ватажка. Коли ж її сексуальні забаганки не були ним схвалені, вона вирішила помститися: загадала підкинути до торби ватажка золоту княжу чашу і звинуватила його у крадіжці. За злочин каліки покарали хлопця за своїми законами: вийняли йому очі й покинули нещасного в чистому полі. Доліз він якось до дуба й чує: прилетіла та й сіла на дерево райська птаха. І співала вона царські пісні: «Хто в цю пору помиється росою з цієї шовкової трави, той буде здоровий». Молодець скористався такою нагодою, умився росою: вмить загоїлись його криваві рани, і став він таким красенем, як і був.
• Вдосвіта на Юрія селяни вперше вигонили на пашу корів, випускали коней покачатися по росі, адже: «Юрієва роса краща від вівса». Цей звичай відобразився в епізодах казок, коли герой вибирає з табуна непоказного з виду, а насправді чарівного коника й одразу пускає його на росу. І богатирський кінь, «що дим п'є і вогонь їсть», здобутий Іваном-Царенком під землею, за дванадцятьма каменями, проситься «на три зорі на пашеницю, на зелену кошеницю».

Роса у поетиці

Перший куплет Державного Гімну України

Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Ілюстрації

x140px