Відмінності між версіями «Фудулитися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 19: Рядок 19:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: фудулитися01.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:фудулитися01.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: фудулитися02.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:фудулитися02.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 21:37, 26 грудня 2013

Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.

Сучасні словники

фудулитися

  • фудулитися

-люся, -лишся, недок., діал. Поводитися гордовито, зарозуміло, пихато. || на кого. Ставитися до кого-небудь з презирством.

Фудулитися, Фудулитися люся, лишся, недок., діал. Поводитися гордовито, зарозуміло, пихато. 

— Фудулиться [Анна], кажуть деякі жінки, що всяку роботу знає (Коб., II, 1956, 142); // на кого. Ставитися до кого-небудь з презирством. Най би тато не фудулився на Григорія; а то все на нього боком дивився, немов на гадину, а той і роз­лютився одного разу і вкусив (Коб., II, 1956, 29).

Фудулитися,

  • фуду́литися– дієслово недоконаного виду

(поводитися гордовито, пихато)

Ілюстрації

x140px x140px

Див. також

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]