Відмінності між версіями «Кутя»
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
! '''Відмінок''' !! '''Однина''' !! '''Множина''' | ! '''Відмінок''' !! '''Однина''' !! '''Множина''' | ||
|- | |- | ||
| − | | Називний || | + | | Називний || кутя́ || куті́ |
|- | |- | ||
| − | | Родовий || | + | | Родовий || куті́ || куте́й |
|- | |- | ||
| − | | Давальний || | + | | Давальний || куті́ || кутя́м |
|- | |- | ||
| − | | Знахідний || | + | | Знахідний || кутю́ || куті́ |
|- | |- | ||
| − | | Орудний || | + | | Орудний || куте́ю || кутя́ми |
|- | |- | ||
| − | | Місцевий || на/у | + | | Місцевий || на/у куті́ || на/у кутя́х |
|- | |- | ||
| − | | Кличний || | + | | Кличний || куте́* || куті́* |
|} | |} | ||
Версія за 22:24, 22 грудня 2013
Кутя́, -ті, ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Чуб. VII. 441. Кутя на покуті, узварі, на базарь. Ном. № 343. Кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. Сим. 145. Кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. Передати куті меду. Пересолить (иносказ.).
Зміст
Сучасні словники
Кутя, Академічний тлумачний словник
1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 365); По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею, почалися веселі колядкові співи (Іван Франко, VIII, 1952, 100); — Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 334). Багата кутя — переддень різдва; святий вечір. Батько подарував Лаврінові ту грушу на багату кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 377); Голодна кутя — переддень водохреща. [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (Карпенко-Карий, II, 1960, 154). Передавати (передати) куті меду — переборщити. Одного разу два такі знавці Передали куті, як кажуть, меду — І от зайшла в них жвава суперечка (Максим Рильський, III, 1961, 172).
2. Те саме, що коливо. На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 114); Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
Кутя, Універсальний словник-енциклопедія
обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату к. напередодні Різдва, на святвечір, та голодну к. - у переддень Богоявлення, Водохрещі.
Кутя, Орфографічний словник української мови
іменник жіночого роду
Кутя, Словник церковно-обрядової термінології
Те саме, що коливо
Кутя, Словозміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | кутя́ | куті́ |
| Родовий | куті́ | куте́й |
| Давальний | куті́ | кутя́м |
| Знахідний | кутю́ | куті́ |
| Орудний | куте́ю | кутя́ми |
| Місцевий | на/у куті́ | на/у кутя́х |
| Кличний | куте́* | куті́* |
Ілюстрації
|
|
|
|
