Відмінності між версіями «Корінь»

Версія за 22:55, 19 грудня 2013

Ко́рінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.

Сучасні словники

Корінь -реня, ч.

1) Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. || Деревина або речовина цієї частини рослини. || Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. •• Соло́дкий ко́рінь — те саме, що солоде́ць. локриця. •• Вирива́ти з корі́нням кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь. •• Диви́тися в ко́рінь — заглиблюватися в сутність справи. •• Пуска́ти ко́рінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). •• Руба́ти під ко́рінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь.

2) Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. •• Ко́рінь зу́ба — частина зуба, розміщена в зубній альвеолі. •• Ко́рінь леге́ні — сукупність анатомічних утворень, до яких належать головний бронх, легенева артерія, легеневі вени, бронхіальні артерії і вени та ін. •• Ко́рінь язика́ — задня частина язика, повернута до глотки.

3) перен. Початок, походження чого-небудь. || Основа, джерело, головна причина чого-небудь. •• В (у) ко́рені — у самій основі, цілком.

4) грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми.

5) мат. Величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь.

Корінь, реня, чол.

1. Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь мис (Тарас Шевченко, II, 1953, 342); Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); Вбирання води та мінеральних речовин відбувається в молодих ростучих ділянках кореня (Практикум з анатомії рослин, 1955, 166); * У порівняннях. Вона [вогнева позиція], розгалужуючись, як корінь, на всі боки, розкинулась попід насипом ячейками і ходами сполучень (Олесь Гончар, III, 1959, 24); // Деревина або речовина цієї частини рослини. Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 247); // Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 53). ▲ Солодкий корінь (Glycyrrhiza, L.) — те саме, що солодець; локриця. ♦ Виривати (вирвати) з коренем кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь. — Отой Ілян — хороша квіточка... Добре, що вчасно вирвали з коренем (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 151); Дивитися в корінь — заглиблюватися в суть справи; Докопуватися (докопатися) до кореня — те саме, що Докопуватися (докопатися) до коріння (див. докопуватися); Корінь життя — те саме, що женьшень. Не одну тисячу кілометрів сходив він у російській тайзі в пошуках кореня життя — женьшеня (Олександр Довженко, I, 1958, 113); На корені — у незжатому, нескошеному або незрубаному вигляді (про хліб, траву, дерево). Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть (Панас Мирний, III, 1954, 23); Був тут і.. хліб, куплений на корені (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 71); Пускати (пустити) корінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). Хочеш буть шахтарем — Глибше корінь пускай У прославлену землю Донеччини! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 199); Рубати під корінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь. Самогонщиків треба рубать під корінь (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 497).

2. Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. Зуби складаються з коронки, шийки й кореня (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 92); — Хоч сама тонкорука, а як вхопила [зуб] за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 67); * Образно. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги, сам язики з коренем вишарпував би (Михайло Стельмах, I, 1962, 111).

3. перен. Початок, походження чого-небудь. Багато що в ній [статті] подобалося й Тарасові, особливо думки про єдиний корінь слов'янських народів (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 159); // Основа, джерело, головна причина чого-небудь. — Вони [єзуїти] всьому злу корінь! (Панас Мирний, I, 1954, 183); [Аркадій (до Ліди):] Старий більшовик сказав мені сьогодні: «Ти, Аркадій, відстав [від життя] і заплутався..» Чому я, молодий, відстав, а він ні — чому?.. Де корінь тут, де правда, скажи... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); Ленін, досконало володіючи марксистським методом пізнання, вміло розкривав корені кожного суспільного явища, визначав тенденцію його розвитку (Комуніст України, 5, 1960, 37). ♦ В (у) корені — у самій основі, цілком. Перше півстоліття свого існування.. марксизм боровся з теоріями, які були в корені ворожі йому (Ленін, 15, 1949, 17).

4. грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Леся Українка, V, 1956, 20); В основі слова в першу чергу виділяється так званий корінь, що містить у собі основний зміст лексичного значення слова (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 292); Видозміни кореня, що утворюються внаслідок чергувань звуків, називаються варіантами кореня (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 84).

5. мат. Величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь. ▲ Добування кореня див. добування; Добувати (добути) корінь див. добувати. ♦ Запрягати (запрягти) в корінь — запрягати коня корінним (у 5 знач.). І, загнуздавши раз коня, Він [пан] став питати в його: — Чи вас у корінь запрягти, Чи з боку — і з якого? (Володимир Самійленко, I, 1958, 235).