Відмінності між версіями «Причал»
(Створена сторінка: '''Причал, -лу, '''''м. ''1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
'''Причал, -лу, '''''м. ''1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ, къ которому привязываютъ судно. 2) Отдыхъ, при валъ. ''Вже косарі причал роблять. ''3) Пристанище, убѣжище. ''Усякому краще, як є причал який у його. ''Павлогр. у. | '''Причал, -лу, '''''м. ''1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ, къ которому привязываютъ судно. 2) Отдыхъ, при валъ. ''Вже косарі причал роблять. ''3) Пристанище, убѣжище. ''Усякому краще, як є причал який у його. ''Павлогр. у. | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/prychal Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | |||
+ | 1. Спеціально обладнана частина порту чи пристані, де пришвартовуються судна; місце стоянки кораблів. Ремонтують пароплав. Він стоїть порожній високо на воді біля причалу (Юрій Яновський, II, 1958, 17); Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 9); В гавані були причали для суден — міських і приватних, судноремонтні майстерні, складські будівлі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 255); | ||
+ | // Місце, до якого причалюють і де стоять прив'язаними човни. Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив'язувались човни (Леся Українка, III, 1952, 612); В чагарниках понад повноводою Моравою вже повзали розвідники.., вишукували найвигідніші причали для майбутньої висадки десантних груп (Олесь Гончар, III, 1959, 352); * Образно. Надходять жнива. І мені, капітану, 3 причалу-подвір'я вже час на поля (Степан Олійник, Вибр., 1959, 124). | ||
+ | Зніматися (знятися) з причалу (з причалів) — відчалювати, відпливати від пристані. | ||
+ | Естакада була схожа на корабель, що знявся з причалу і рушив у далеке плавання (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 343); На причалі (на причалах) [бути (стояти і т. ін.)] — бути пришвартованим, стояти на прив'язі (про кораблі, човни і т. ін.). Білий човник, може, десь тут на причалі тихо спочиває (Леся Українка, I, 1951, 246); Попрощався Іван з усіма та й пішов до озера, де стояв на причалі летючий корабель (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 36); Біля городів на причалах гойдалися човни (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 221). | ||
+ | |||
+ | 2. перен. Пристановище для кого-, чого-небудь; притулок. Де б я не був у ріднім краю, Де буде знов мені причал, Завжди з любов'ю повторяю Два слова: — Батенько-Урал... (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 218). | ||
+ | |||
+ | 3. рідко. Дія за значенням причалити, причалювати. По повеленію [за повелінням] .. цариці в Нових Кодаках була збудована висока, як дзвіниця, башта для причалу суден (Олекса Стороженко, I, 1957, 242). | ||
+ | |||
+ | 4. рідко. Канат або ланцюг, яким пришвартовують судна. Відв'язали гребці корабельні причали, На корабель увійшли і за весла громадою сіли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 53). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | |||
+ | [[Файл:38552102 1.jpg|безрамки]] | ||
+ | |||
+ | |||
[[Категорія:Пр]] | [[Категорія:Пр]] |
Версія за 22:23, 8 грудня 2013
Зміст
Словник Грінченка
Причал, -лу, м. 1) Причалъ, веревка, забрасываемая для остановки судна у берега; столбъ, къ которому привязываютъ судно. 2) Отдыхъ, при валъ. Вже косарі причал роблять. 3) Пристанище, убѣжище. Усякому краще, як є причал який у його. Павлогр. у.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Спеціально обладнана частина порту чи пристані, де пришвартовуються судна; місце стоянки кораблів. Ремонтують пароплав. Він стоїть порожній високо на воді біля причалу (Юрій Яновський, II, 1958, 17); Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 9); В гавані були причали для суден — міських і приватних, судноремонтні майстерні, складські будівлі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 255); // Місце, до якого причалюють і де стоять прив'язаними човни. Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив'язувались човни (Леся Українка, III, 1952, 612); В чагарниках понад повноводою Моравою вже повзали розвідники.., вишукували найвигідніші причали для майбутньої висадки десантних груп (Олесь Гончар, III, 1959, 352); * Образно. Надходять жнива. І мені, капітану, 3 причалу-подвір'я вже час на поля (Степан Олійник, Вибр., 1959, 124). Зніматися (знятися) з причалу (з причалів) — відчалювати, відпливати від пристані. Естакада була схожа на корабель, що знявся з причалу і рушив у далеке плавання (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 343); На причалі (на причалах) [бути (стояти і т. ін.)] — бути пришвартованим, стояти на прив'язі (про кораблі, човни і т. ін.). Білий човник, може, десь тут на причалі тихо спочиває (Леся Українка, I, 1951, 246); Попрощався Іван з усіма та й пішов до озера, де стояв на причалі летючий корабель (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 36); Біля городів на причалах гойдалися човни (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 221).
2. перен. Пристановище для кого-, чого-небудь; притулок. Де б я не був у ріднім краю, Де буде знов мені причал, Завжди з любов'ю повторяю Два слова: — Батенько-Урал... (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 218).
3. рідко. Дія за значенням причалити, причалювати. По повеленію [за повелінням] .. цариці в Нових Кодаках була збудована висока, як дзвіниця, башта для причалу суден (Олекса Стороженко, I, 1957, 242).
4. рідко. Канат або ланцюг, яким пришвартовують судна. Відв'язали гребці корабельні причали, На корабель увійшли і за весла громадою сіли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 53).