Відмінності між версіями «Гурток»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гурток, -тка, '''''м. ''Ум. отъ '''гурт. ''' | '''Гурток, -тка, '''''м. ''Ум. отъ '''гурт. ''' | ||
| − | [[Категорія:Гу | + | |
| − | + | [[Категорія:Гу Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | |
'''Словник української мови''' | '''Словник української мови''' | ||
Версія за 20:29, 6 грудня 2013
Гурток, -тка, м. Ум. отъ гурт.
Словник української мови
1. Зменш. до гурт 1. Коло крамниці гурток людей — гаряче обмірковують справу (Степан Васильченко, III, 1960, 325); Вона прилучилася до гуртка людей, які стояли біля відчиненого вікна (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 136); Гуртки чорних овець шукають воріт своїх, за ними діти куряву збивають... (Василь Стефаник, II, 1953, 40).
2. Організація осіб, об'єднаних для спільної діяльності, спільних запять і т. ін. [Милевський:] Зимою у нас був маленький драматичний гурток склався (Леся Українка, II, 1951, 73); — Тетяна стала на роботу, на заводі. Вступила в більшовицький гурток (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 176).
Словник України
гурто́к – іменник чоловічого роду
