Відмінності між версіями «Жук»

Версія за 13:41, 4 грудня 2013

Словник Бориса Грінченка

Жук, -ка, м. 1.Жукъ, Scarabeus. Жуки у голові (у кого). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2.Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучок, жучечок. Ув. Жучище.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖУ̀К, а, чол.
1. Комаха ряду твердокрилих, в якої верхні тверді крила захищають нижні прозорі крила, за допомогою яких літають. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Панас Мирний, I, 1954, 318); Кріт досить швидко посувається під землею, одночасно ласуючи черв'яками, личинками, жуками, що живуть у землі (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 32);

• У порівняннях. Раптом у хату вбігла чорна, як жук, присадкувата дівчина (Леся Українка, III, 1952, 669); Гудуть заводи, як жуки (Володимир Сосюра, II, 1958, 381).
  

Жук-водолюб — жук, який має пристосовані до плавання ноги і живе у воді. З-під широкого листя виплив жук-водолюб (Олесь Донченко, IV, 1957, 262);
''Жук-гнойови́к — жук, що живе у гною і харчується комахами та їх личинками.

• У порівняннях. Та ось Вілогруд побачив бельгійську вантажну машину, що вкочувалася на вулицю спаленого села, немов величезний жук-гнойовик (Юрій Бедзик, Полки.,1959,227);
  

Жук-рогач — великий чорний з рогами жук, що живе в гнилій деревині і харчується головним чином соком листяних дерев. Попід гору оту піду, Де два дуби ростуть на виду. Де жуки-рогачі Пролітали вночі (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 142);

• У порівняннях. Мотор вуркоче розмірено, немов велетенський жук-рогач гуде десь над самим вухом (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 18);
  

Колорадський (картопляний) жук' — бурувато-жовтий прожерливий жук, що об'їдає листя картоплі та інших рослин родини пасльонових і завдає цим великої шкоди. Проти колорадського картопляного жука та личинок хрущів дихлоретан застосовується в суміші з гексахлораном (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 43).
Жуки в голові у кого — у кого-небудь не все гаразд з розумовими здібностями. Нехай, дурні, собі пустують: У них, видно, жуки у голові... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 62);
Пустити жука — зробити щось неприємне. — Він може нам нашкодити, — міркую голосно. — Не зможе. Я йому такого жука пущу, що ураз заціпить... (Яків Качура, II, 1958, 48).

2. Перен., розм. Про пронозливу, шахраювату, хитру людину. Коли конвоїри відійшли, Андрій невдоволено пробурмотів: — Таким жукам тільки трибунал допоможе (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 56); Роман Васильович хоч і битий жук а, очевидно, пішов теж на поводу в різних Леусів та Яцухненків (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 322).

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР,1958. – Том 1. – С. 489.

ЖУК, -ка, м.

1. Жукъ, Scarabeus. Жуки у голові (у кого). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2. Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучок, жучечок. Ув. Жучище.

Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 208.

ЖУ̀К, [жукан] «Scarabaeus» Ж, [жуковець] «Gamasus coleoptratorum» Ж, [жуковка] «Tetyra scarabaeoides» Ж; др. Жукъ, п. zuk, ч. žukati «дзижчати»; жученя, жучиха, [жучки] «ґатунок намиста» Я, [жучок] «ланка в ланцюгу» Я, жукуватий «дуже смаглявий»; Berneker IF 10, 156; Преобр. I 236 – 237; Brückner 667.

Ілюстрації

Медіа

Додаткові дані

Вірші |- !  !! Про жука!!  !! |- І
Жив собі жук,
На ім'я короїд.
Що в короїда
Було на обід?
Жадібно гриз він
Зеленого дуба.
Ним і обідав.
Мило та любо.
Дуб на сніданки
І дуб на вечері.
Мало і мало
Було ненажері!
Гриз гілочки,
Виїдав серцевину,
Міг хоч кого
Довести до загину.
В тата вдались
Короїдові дочки:
Гризли із смаком
Маленькі дубочки.
А поблизу
Короїдова тітка
Кволу сосонку
Хрумала швидко.
Кожен точив
І лякався сусіда:
«Нащо дивитися,
Хто як обіда?»
Жук-ненажера
І весь його рід
Дуже боялися
Вийти на світ!

ІІ
Плакала гірко
В лісі кисличка:
«Ще ж не стара я!
Ще невеличка!
Чом же у мене
Листячка мало?
Віти марніють,
Яблук не стало?
Щось мене точить,
їсть без упину.
Жити так хочу,
А, мабуть, загину!»
Скаржились сосни
Могутнього роду:
«Краще одразу
З мосту та в воду!
Сушить нам серце
Некликаний гість —
Стовбур високий
Поїдом їсть!»
Тільки промовчав
Дуб-лісовик.
Скаржитись в горі
Він ще не звик!
ІІІ
Та лісники
Додивилися впору
Листя засохле,
Дірявую кору.
Дуби темнозорі.
«В них короїди,
Тому вони хворі!»
Бачать: на соснах
Хвоя змертвіла.
«Теж у них,— кажуть,—
Нечисть насіла!
Ось ми їй зараз
Пропишемо ліки!
Стежку до бору
Забуде навіки!»
Шелестом
Тишу сполохавши ранню,
Дятли летять
Помагать лікуванню.
Вітром гайнули,
Аж свиснули крила,
Хто їх побачив —
В очах зарябіло!
В діри на соснах
Засунули носа,
Яблуньку бідну
Оглянули скоса.
І, добиваючись
В трухлі куточки,
Застукотіли
Дзьоби-молоточки!
Цюкають дятли,
Аж сиплеться порох!
«Ось як ми,— кажуть,—
Лікуємо хворих!»
Повитягали
З нір короїдів,
Родичів їхніх
Та їхніх сусідів.
Щоб у спокої
Шуміла діброва,
Щоб розросталася
Дужа й здорова.
Будуть дерева
Здійматися в небо.
Знищили злодіїв —
Так їм і треба!
Марія Пригара
Жук

Іноземні словники

Толковий словарь В. Даля

ЖУК м. общее названье жесткокрылых насекомых, хрущ зап., лочак арх., Scsrabeus. Разряды или семьи жуков: жужелицы, щелкуны, долгоносики, тараканы, бегуны, скрыпуны, козявы, букашки, рогастики, навозники, земляники и пр. | Небольшое, выпуклое, отдельное украшенье, по себе или на чем-либо; напр. выпуклый кружок (зеркальце) в серебряных окладах и оправах, застежка этого вида к одежде и пр. | Язвина, западина, порча в поделочном лесе, в доске. | Мн. горн. железистая настыль, гарь, в сереброплавильных печах; также | куски чугуна, отделившиеся в горну или в самодувной печи от крицы. | Плотницк. пространство, полоска закладной оконной рамы, между подоконной доскою и рамою. | вят. вотская похлебка с мясом; она гуще шида, и нередко на молоке. Жучок умалит. в знач. насекомого и украшенья. Жуку нора за обычай. Подле пчелки в медок, а подле жука - в навоз. Как жук в навозе копается. Зарылся, как жук в навоз. Только жук, в навозе живучи, да чисто обихаживается. И у жука рог, да петушьего бодня не стоит. В поле и жук мясо. Вырос наш жук с медведя! Нет, не жук, а жучиха! Жуки жужжат к непогоде. Летит жук, да шумит: убью! гусь спросил: кого? теленок говорит: меня; а уточка: так, так, так! Попалися жучки в ручки (в боярские ручки). Жучки в епанечках. Летит - воет, а сядет - землю роет? Жук. Черный ворон с рогом, а не бык; о шести ног без копыт? Жук. По-бычьи мычит, по-медвежьи рычит, наземь падет, землю дерет? Жук. Жучина, жучища м. увелич. в знач. насекомого. Жучина ж. вост. раковина, в обоих знач. животного и выбоины в чем. Жуколица, жужелица, жучок. Скотины - таракан, да жуколица; посуды - крест да пуговица; одежи - мешок да рядно. Жучка, кличка черной собаки. | Влад. чернорабочий. | У каменщиков выступ закладной рамы перед каменною закладкой. Стоит терем, в тереме ящик, в ящике мучка, в мучке жучка? изба, печь, зола, уголь. | Жучки ж. мн. костяная чешуя на красной рыбе, сидящая вдоль рядами; щитки. | Луск, лузг, шелуха, попадающаяся в крупе. | Жучка или жуковина, жиковина стар. и новг. перстень, камень или щиток на перстне, печатальный перстень. | Жуковина, жук в знач. жучины, язвины. | Выпуклая раковина, змеиная головка, употреб. для украшенья поясов и одежд. | Облый, выпуклый бок бревна, початого распилкою; а плоский или початой бок, запилёнок. Жуковина ж. жуковина, в знач. раковинки. Жуковатый, испорченный жуковинами, жучинами или язвинами. Жукола, жуколка ж. костр. черная корова. На святого Вукола (6 февраля) телятся жуколы. Жукленок м. малый ребенок. Все ушли на работу, до последнего жукленка. Вообще, жук и прозвоизводные его, дают понятие о жужжании, о жизни и о черноте: Хожу я по топотихе, загляну я в жукотиху, в жукотихе топыра, грохотихою укрыта? пол, чело печи, дрова, печь.

Джерела та література

1. Словник Бориса Грінченка
2. Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 208
3. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
4. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР,1958. – Том 1. – С. 489.
5. Толковий словарь В. Даля