Відмінності між версіями «Іменини»

Версія за 19:26, 2 грудня 2013

Словник Бориса Грінченка

Іменини, -ни́н, ж. мн. Именины. Прийшли іменини Потоцького. Рудч. Ск. II. 203.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ІМЕНИНИ, нин, мн.

1. У православних і католиків — особисте свято кого-небудь, що припадає на день, у який церква відзначає пам'ять однойменного святого. Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету (Панас Мирний, III, 1954, 191); 17-го вересня! Свято Софії, Віри,. Любові. Скільки іменин, скільки іменинниць, скільки подарунків, візитів, прийомів!.. (Леся Українка, III, 1952, 484).

2. Річниця від дня народження кого-небудь. Іменини Матвія Матвійовича припадають на перше квітня; збіг його річниці народження з днем дозволених обманів значно поширював ґрунт для жартів і сміху (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 12); Досить розповсюдженим у сучасному побуті України є і таке свято, як «іменини», тобто річниця з дня народження дитини або когось із дорослих членів сім'ї (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 40).

Орфографічний словник української мови

Iмени́ни - множинний іменник

СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)

ІМЕНИНИ - день пам'яті святого, ім'я якого носить християнин; заст. тезоімеництво

Українсько-російський словник

ІМЕНИНИ - именины

Фразеологічний словник української мови

ІМЕНИНИ - як до царя́ на імени́ни, зі сл. іти́, бі́гти і под. Дуже, поспішаючи. — Куди це він летить, як до царя на іменини? (Сл. Ужченків).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

• Іменинник

Зовнішні посилання

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 18.