Відмінності між версіями «Побіл»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Діана (обговорення • внесок) |
Діана (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
| − | + | [[Категорія: Словники Грінченка і сучасність/Гуманітарний інститут]] | |
Версія за 15:05, 2 грудня 2013
Словник Грінченка
Побіл, -лу, м. 1) Бѣлая глина. Вас. 182. 2) Побѣлка. Лохв. у.
Сучасні словники
- = побілення, = побілка
- ПОБІЛИТИ, білю, білиш, док., перех.
1. Док. до білити. Двічі побілила [Маланкаї хату знадвору і всередині (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); Побілила [Катерина] вапном стіни (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 144); Побіливши обличчя Данилові й намалювавши яскраві губи, Прудивус зачорнив йому смолою два передні зуби, і на тому справу скінчив (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 204); * Образно. Прийшла розсудлива зима І світ пістрявий побілила (Максим Рильський, II, 1946, 24); Полотно побілять молодиці (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 140); Побілила злоба темні лиця [гостей митрополита] (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 44).
2. Закінчити, білити.
Ілюстрації
|
|
|
