Відмінності між версіями «Яничар»

Версія за 15:06, 1 грудня 2013

Яничар, -ра, м. Янычаръ. На турківяничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. У туркені яничари і баша на лаві. Шевч. 57. Уже прийшли яничари! — говорятъ, когда явятся дѣти и начнуть шалить. Ном. № 9246. Ум. Яни́ченько. Туркияниченьки. АД. І. 119.

Сучасні словники

Яничар.Словник іншомовних слів

тур. yeniçeri - новий воїн

регулярна піхота Османської імперії в 1365 - 1826 рр. Разом з сипаями і акинджі (кіннотою) становили основу війська в Османській імперії. Виконували також поліцейські і каральні функції в державі.

Яничар.Академічний словник української мови

а, чол. У султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199); [Юсуф:] Яничари! сюди, на поміч! Яничари! військо! бий тривогу! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 466); Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Михайло Стельмах, I, 1962, 175); * Образно. Він [Я. Галан] показує ганебну діяльність лютого яничара в рясі, яким був митрополит граф Андрій Шептицький (Комуніст України, 8, 1962, 57); * У порівняннях. Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 40).

Яничар.Словопедія