Відмінності між версіями «Адже»
Каріна (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
Каріна (обговорення • внесок) (→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
[[Категорія:Ад]] | [[Категорія:Ад]] | ||
Версія за 12:37, 1 грудня 2013
Адже́, Адже́ ж, нар. 1) Вѣдь. А оддаси душу? — пита чорт. — Тю, дурний!.. Адже як я дам тобі душу, то тоді мені не тільки грошей, а й нічого не треба. Рудч. Ск. ІІ. 21. Адже ти бачила! Шевч. 317. 2) Да, конечно. Чи ти підеш туди? — Адже ж!
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АДЖЕ 1, част.
1. Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож. — Хіба мій батько панський був? Адже він — москаль! — каже, здивувавшись, Чіпка (Панас Мирний, II, 1954, 63); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (Павло Тичина, I, 1946, 195).
2. у сполуч. з ж, діал. Уживається як стверджувальна частка при відповідях; так, авжеж, звичайно. — Чи ти підеш туди? — Адже ж! (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20.
АДЖЕ 2, спол. Поєднує підрядне речення причини з головним; тому що, бо. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358); Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Леся Українка, V, 1956, 126).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 20.
Ілюстрації
|
|
|
|
