Відмінності між версіями «Арештант»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 33: Рядок 33:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:383523655.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:383523655.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арештант2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арештант3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Арештант5.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 10:35, 1 грудня 2013

Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.

Сучасні словники

АРЕШТАНТ, а, чол. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Іван Франко, VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з загратованими вікнами, арештанти в широких сіряках — усе те вразило її дуже прикро (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (Олесь Донченко, III, 1956, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 58.


арешта́нт – іменник чоловічого роду, істота

Відмінок Однина Множина
Називний арешта́нт арешта́нти
Родовий арешта́нта арешта́нтів
Давальний арешта́нтові, арешта́нту арешта́нтам
Знахідний арешта́нта арешта́нтів
Орудний арешта́нтом арешта́нтами
Місцевий на/в арешта́нтові, арешта́нті на/в арешта́нтах
Кличний арешта́нте арешта́нти

Ілюстрації

383523655.jpg Арештант2.jpg Арештант3.jpg Арештант5.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання