Відмінності між версіями «В’язнути»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''В’язнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Привязываться. | + | '''В’язнути, -ну, -неш, '''''гл. '' |
| + | |||
| + | 1.Привязываться. | ||
| + | |||
| + | 2. у чому і в що. Заглиблюватися, потрапляти в що-небудь грузьке, липке, сипке. Мовчки чвалали бійці назустріч мокрому вітрові. Коні мінометників хропли й стогнали в темряві, в'язнучи в ріллі (Олесь Гончар, I, 1954, 120); Він ішов, а ноги його наче хто тяг назад за два мотузки. Наче в'язли вони в густе болото і важко ними було ходити (Юрій Яновський, I, 1958, 197). | ||
| + | |||
| + | 3. до чого. Приставати, прилипати. Скрипить мороз, аж до ніг в'язне (Степан Васильченко, I, 1959, 233); | ||
| + | // до кого з чим і без додатка, перен. Надокучати комусь небажаними запитаннями, розмовами і т. ін.; чіплятися. — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? Дивись — хлопець не при собі (Панас Мирний, III, 1954, 57); Мені хотілося знати, чому ж саме корінна киянка обрала наші лісові нетрі, але я розумів, що в'язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 290); — Думає, мабуть, що не помічає Гаркуша, як він, втиснувши Настю поруч себе, раз у раз в'язне до неї з чаркою, щоб пила (Олесь Гончар, I, 1959, 33). | ||
| + | |||
| + | 4. Ставати в'язким, гуснути. Розмова біля четвертої домни. — Як зараз з в'яжучими?.. — В'язне? — Та от застигає швидко (Робітнича газета, 19.II 1961, 4). | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Вя]] | [[Категорія:Вя]] | ||
Поточна версія на 22:22, 26 грудня 2013
В’язнути, -ну, -неш, гл.
1.Привязываться.
2. у чому і в що. Заглиблюватися, потрапляти в що-небудь грузьке, липке, сипке. Мовчки чвалали бійці назустріч мокрому вітрові. Коні мінометників хропли й стогнали в темряві, в'язнучи в ріллі (Олесь Гончар, I, 1954, 120); Він ішов, а ноги його наче хто тяг назад за два мотузки. Наче в'язли вони в густе болото і важко ними було ходити (Юрій Яновський, I, 1958, 197).
3. до чого. Приставати, прилипати. Скрипить мороз, аж до ніг в'язне (Степан Васильченко, I, 1959, 233); // до кого з чим і без додатка, перен. Надокучати комусь небажаними запитаннями, розмовами і т. ін.; чіплятися. — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? Дивись — хлопець не при собі (Панас Мирний, III, 1954, 57); Мені хотілося знати, чому ж саме корінна киянка обрала наші лісові нетрі, але я розумів, що в'язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 290); — Думає, мабуть, що не помічає Гаркуша, як він, втиснувши Настю поруч себе, раз у раз в'язне до неї з чаркою, щоб пила (Олесь Гончар, I, 1959, 33).
4. Ставати в'язким, гуснути. Розмова біля четвертої домни. — Як зараз з в'яжучими?.. — В'язне? — Та от застигає швидко (Робітнича газета, 19.II 1961, 4).
