Відмінності між версіями «Голуб»
(→Зовнішні посилання) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | голуб (зменшено-пестливі — голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок; голубеня, голуб’я— пташа голуба; ж. голубка, голубиця; зменшено-пестливі — голубонька, голубочка) — | ||
| + | |||
| + | 1) птах ряду горобцеподібних з різнобарвним оперенням та великим волом; Божа птиця, жертовний птах, біблійний символ Святого Духа; до останнього часу вважалася святою птахою в багатьох місцевостях України; у деяких народних обрядових піснях уособлюється як ангел і навіть як Святе Різдво; у фольклорних уявленнях голубам приписується чарівне створення світу; про це свідчать варіанти обрядових пісень; у Галичині: «Коли не було з нащада (спочатку) світа, Тогди не було неба, ні землі, А полем було синє море, А серед моря зелений явір, На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як світ сновати...»; у Північній Буковині: «Як ще не було початку світа, То ще не було неба, ні землі, А лишень було широке море, А на тім морі явір зелений, На тім яворі три голубочки, Три голубочки раду радили: — Як би ми, браття, Світ поставили?»; ще в одній народній колядці знаходимо відгомін давніших вірувань у голубів як творців світу: «Що ж нам було з світа початку? Не було нічого, єдна водонька! На тій водоньці одне деревенько, А на тім деревеньку шовкове гніздо, А в тім гнізденьку три голубоньки, Не три голубоньки — три янголоньки»; можливо, тому в Україні існувала заборона на вживання голубиного м’яса; вірили, що ті, хто тримає голубів, матиме достаток і щастя; у рушниковій вишивці чи не найчастіше бачимо мотиви голуба та голубки;взагалі в Русі-Україні шанували птахів, не кривдили їх, забороняли торкатися гніздечка, весною підгодовували; до таких належали й голуби; за легендою, коли Христоса було розіп’ято на хресті, а воїни обходили Голгофу й перевіряли, хто ще живий, то голуб проворкував над Ісусом: «Умер!» (хоч той був ще живий) — на відміну від горобців, що цвірінькали: «Жив-жив!»; воїни почули горобців і перебили ще живому Ісусові ноги; у багатьох народів світу (у тому числі й українського) голуби виступають символом щирого, ніжного, вічного кохання, тому кажуть: «Любляться, як голубів пара»; у Панаса Мирного читаємо: «Вони [Галя й Чіпка] справді як ті голуби: де одно, там і друге»; назва виступає традиційним народнопоетичним порівнянням (у Л. Глібова: «Кучерявенький синок, як той сизий голубок»); у весільних піснях птах символізує молодого (голуб) і молоду (голубка), згідно з чим послухати гудіння голубів означає засвататися і покинути свій рід; два голуби символізують любовно-шлюбні стосунки, творчу силу, кохання (тому фігурками голубів оздоблюють весільний коровай); два голуби нарізно символізують невірність; у піснях голуби п’ють воду, а потім розлітаються — символ розлуки, і, навпаки, разом п’ють воду, цілуються і крильцями обнімаються — символ згоди між закоханими; голуб без пари символізує самотнього чи покинутого парубка; разом з тим птах символізує небесного вісника й душу померлого; з птахами народ пов’язує також різні прикмети, — «голуби воркують — буде тепла, гарна днина», «де водяться голуби, там хата не горить». Ходить голуб сивий волохатий (А. Метлинський); Ой по горі по крутій голуби літають, Не зазнала я розкоші — вже й літа минають (пісня); По надвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Ой голубничок гуде, а голубка не знає (А. Метлинський); | ||
| + | |||
| + | 2) уживається як ласкаве наймення або звертання до чоловіка (жінки), отже як вираження любові й ніжності; виступає також як символ доброти, чистоти, незлобивості, nop. у П. Куліша: «Уродилася Настуся — серце голубине»; найкращий народний епітет для батька — це батечко — сизий голубочок. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Т. Шевченко); Ой, чого ти зажурилась, голубко сизенька? (пісня); Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (І. Котляревський); Та я іду попід дуба, звідаюся дуба, Та чи сюди доріжина до мого голуб’я? (коломийка); Мій голубчику-братоньку, Прийми мене на зимоньку (пісня); | ||
| + | |||
| + | 3) тільки голуб (голубець) — прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці; висіли у сільських хатах перед образами. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Г. Квітка-Основ’яненко); | ||
| + | |||
| + | 4) тільки голуб (голубець) — виріб з тіста у вигляді цієї птиці; такі голуби печуть 9/22 березня в день Сорока святих (див.) і роздають дітям,— «щоб птиця водилася»; ними також прикрашають весільний коровай; див. ще тотем. Печені голуби не летять до губи (М. Номис); Печені голубки нікому до рота не падають (прислів’я); Одні руки скручували рубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (І. Нечуй-Левицький). | ||
===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | ||
ГОЛУБ, а, чол. | ГОЛУБ, а, чол. | ||
Версія за 23:44, 29 листопада 2013
Голуб, -ба, м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. Ум. Голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Ой голубчичок гуде, а голубка не знає. Мет. 78.
Зміст
Сучасні словники
голуб (зменшено-пестливі — голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок; голубеня, голуб’я— пташа голуба; ж. голубка, голубиця; зменшено-пестливі — голубонька, голубочка) —
1) птах ряду горобцеподібних з різнобарвним оперенням та великим волом; Божа птиця, жертовний птах, біблійний символ Святого Духа; до останнього часу вважалася святою птахою в багатьох місцевостях України; у деяких народних обрядових піснях уособлюється як ангел і навіть як Святе Різдво; у фольклорних уявленнях голубам приписується чарівне створення світу; про це свідчать варіанти обрядових пісень; у Галичині: «Коли не було з нащада (спочатку) світа, Тогди не було неба, ні землі, А полем було синє море, А серед моря зелений явір, На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як світ сновати...»; у Північній Буковині: «Як ще не було початку світа, То ще не було неба, ні землі, А лишень було широке море, А на тім морі явір зелений, На тім яворі три голубочки, Три голубочки раду радили: — Як би ми, браття, Світ поставили?»; ще в одній народній колядці знаходимо відгомін давніших вірувань у голубів як творців світу: «Що ж нам було з світа початку? Не було нічого, єдна водонька! На тій водоньці одне деревенько, А на тім деревеньку шовкове гніздо, А в тім гнізденьку три голубоньки, Не три голубоньки — три янголоньки»; можливо, тому в Україні існувала заборона на вживання голубиного м’яса; вірили, що ті, хто тримає голубів, матиме достаток і щастя; у рушниковій вишивці чи не найчастіше бачимо мотиви голуба та голубки;взагалі в Русі-Україні шанували птахів, не кривдили їх, забороняли торкатися гніздечка, весною підгодовували; до таких належали й голуби; за легендою, коли Христоса було розіп’ято на хресті, а воїни обходили Голгофу й перевіряли, хто ще живий, то голуб проворкував над Ісусом: «Умер!» (хоч той був ще живий) — на відміну від горобців, що цвірінькали: «Жив-жив!»; воїни почули горобців і перебили ще живому Ісусові ноги; у багатьох народів світу (у тому числі й українського) голуби виступають символом щирого, ніжного, вічного кохання, тому кажуть: «Любляться, як голубів пара»; у Панаса Мирного читаємо: «Вони [Галя й Чіпка] справді як ті голуби: де одно, там і друге»; назва виступає традиційним народнопоетичним порівнянням (у Л. Глібова: «Кучерявенький синок, як той сизий голубок»); у весільних піснях птах символізує молодого (голуб) і молоду (голубка), згідно з чим послухати гудіння голубів означає засвататися і покинути свій рід; два голуби символізують любовно-шлюбні стосунки, творчу силу, кохання (тому фігурками голубів оздоблюють весільний коровай); два голуби нарізно символізують невірність; у піснях голуби п’ють воду, а потім розлітаються — символ розлуки, і, навпаки, разом п’ють воду, цілуються і крильцями обнімаються — символ згоди між закоханими; голуб без пари символізує самотнього чи покинутого парубка; разом з тим птах символізує небесного вісника й душу померлого; з птахами народ пов’язує також різні прикмети, — «голуби воркують — буде тепла, гарна днина», «де водяться голуби, там хата не горить». Ходить голуб сивий волохатий (А. Метлинський); Ой по горі по крутій голуби літають, Не зазнала я розкоші — вже й літа минають (пісня); По надвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Ой голубничок гуде, а голубка не знає (А. Метлинський);
2) уживається як ласкаве наймення або звертання до чоловіка (жінки), отже як вираження любові й ніжності; виступає також як символ доброти, чистоти, незлобивості, nop. у П. Куліша: «Уродилася Настуся — серце голубине»; найкращий народний епітет для батька — це батечко — сизий голубочок. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Т. Шевченко); Ой, чого ти зажурилась, голубко сизенька? (пісня); Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (І. Котляревський); Та я іду попід дуба, звідаюся дуба, Та чи сюди доріжина до мого голуб’я? (коломийка); Мій голубчику-братоньку, Прийми мене на зимоньку (пісня);
3) тільки голуб (голубець) — прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці; висіли у сільських хатах перед образами. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Г. Квітка-Основ’яненко);
4) тільки голуб (голубець) — виріб з тіста у вигляді цієї птиці; такі голуби печуть 9/22 березня в день Сорока святих (див.) і роздають дітям,— «щоб птиця водилася»; ними також прикрашають весільний коровай; див. ще тотем. Печені голуби не летять до губи (М. Номис); Печені голубки нікому до рота не падають (прислів’я); Одні руки скручували рубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (І. Нечуй-Левицький).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОЛУБ, а, чол.
1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір'ям та великим волом. По надвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Андрій Головко, I, 1957, 190); * У порівняннях. Вони [Галя і Чіпка] справді — як ті голуби: де одно, там і друге (Панас Мирний, II, 1954, 252). Голуб миру — зображення білого голуба як символу миру. Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 106).
2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. при звертанні). [Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (Марко Кропивницький, I, 1958, 60); [Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (Олександр Корнійчук, II, 1955, 196).
3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311); // Виріб з тіста у вигляді такої птиці. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73).
Голуби
Голуби (Columbidae), сімейство птиць загону голубеобразних (Columbiformes). Розміри переважно середні, лише в вінценосних голубів — великі (довжина тіла до 80 см ). Забарвлення в Р. всіляке. Політ легкий, швидкий. 255 видів, широко поширені в помірних і тропічних областях всієї земної кулі; найбільш всілякі і багаточисельні на Ю.-В.(південний схід) Азії, в Австралії і на прилеглих островах. У СРСР 4 роди: голуби (Columba), зелені голуби (Sphenurus), горлиці (Streptopoelia) і куцохвості горлиці (Oenopopelia). Тропічні види — осілі, в помірній зоні в північного кордону поширення — перелітні. Р. — денні, головним чином деревні, у меншій мірі наземні птиці. Населяють переважно листяні, рідше хвойні ліси, відкриті простори, гори і культурний ландшафт. Гнізда будують на деревах і чагарниках, в дуплах, на скелях, в спорудах людини, рідше на землі. Моногамір, пари постійні. У році 2 кладки, рідше 4—5; яєць в кладці зазвичай 2, рідше 1. Різні види Р. насиджують від 14 до 30 сут . Пташенята покидають гніздо на 14—25-х сут . Поза періодом гніздування Р. тримаються зграями. Перші дні батьки вигодовують пташенят «пташиним молоком» — виділенням епітелію стінок зобу. Р. харчуються головним чином різним насінням, ряд видів — плодами. Р. потребують води для пиття і літають на водопій навіть на великі відстані. М'ясо Р. володіє хорошими смаковими якостями, але промислового значення Р. не мають. Одомашнені. Всі породи домашніх голубів сталися від сизого голуба. Що мешкав у великій кількості в 19 ст в Північній Америці мандруючий голуб був винищений унаслідок нераціонального полювання і знищення необхідних для гніздів'я місць; останній екземпляр був убитий на початку 20 ст.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Мекленбурцев Р. Н., Загін голуби, в кн.: Птиці Радянського Союзу, т. 2, М., 1951; Визначник птиць СРСР, М. 1964; Ларіонов Ст Ф., Розводите блакитний, М., 1956; Голуби. Сб. ст., М., 1958; Сметнев С. І., Птахівництво, 5 видавництво, М., 1970.
