Відмінності між версіями «Бандура»

Версія за 21:57, 29 листопада 2013

Бандура, -ри, ж. 1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ручка — грифъ; спідняк — выпуклый овалъ; верхняк — вибрирующая поверхность, дека; голосник — отверстіе въ декѣ, приструнник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; кобилка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові, 4-я — дротова, 5-я — прийма, 6-я — терція; шесть короткихъ струнъ назыв. приструнки. КС. 1882. ѴIII. 281 — 282. 2) = Картопля. Вх. Лем. 389. Бандури душені. — Растертый картофель. Вх. Лем. 412. Ум. Бандурка, бандуронька, бандурочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.

Сучасні словники

Бандура - український народний струнний щипковий музичний інструмент , має овальний корпус і короткий гриф . Струни ( на старих інструментах - 12-25 , на сучасних - 53-64 ) частиною натягуються над грифом (так звані бунти , довші , низько звучать ) , частиною ж прикріплюються до деки (так звані приструнки , більш короткі , звучать високо ) . Стрій бандури змішаний , в нижньому регістрі квартово - секундового , у верхньому переважно диатонический , в сучасних інструментах - хроматичний . Грають на бандурі , перебираючи струни пальцями з надітими спеціальними наперстками або без них.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БАНДУРА, и, жін. Український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми. Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі, а біля його стоїть, настороживши вуха, прив'язаний до дуба кінь, ніби слуха ту музику (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, — Через ту бандуру бандуристом став (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 32); Так вдармо піснею! Торкнем бандуру! Хвала герою, воїну, буй-туру! (Павло Тичина, II, 1957, 207).

Походження

Бандура - інструмент дуже давнього походження, так як має схожість з інструментами східних народів, наприклад, китайської та індійської баною. Бандура нагадує собою іспанську гітару і має схожість з Пандори, на якій грецькі рапсоди оспівували подвиги своїх героїв, а також з Бзурія, народним інструментом кримських татар.

Пристрій

Складові частини Бандури : короткий і широкий гриф, званий ручкою; відігнута частина грифа називається головкою, у якій сидять кілки ( Кілочки ) для підтягування і опускання струн. Кузов бандури має вигляд опуклого овалу, нагадує видовбану гарбуз; він називається спідняк. Окружність овалу спідняк висувається трохи в сторону ( як краї у миски ) для зручного приміщення Колочко, які тримають короткі струни бандури, і називається бpямкой. Дека, що покриває спідняк, носить назву верхняка, або Дейка. У самій нижній частині деки, проти грифа, йде смужка дерева, схоплена щільно 2 - 3 гвинтами - пріструннік, до якого прикріплюються струни. У середині деки прорізано круглий отвір - голосник для поширення звуку (голос видав). Між пріструнніком і голосник, ближче до першого, поміщена дерев'яна підставка - кобилка, на якій лежать всі 12 струн.

Бандура робиться звичайно з цільного липового дерева, має 12 струн: 6 товстих і довгих і 6 більш тонких і коротких. Струни великих розмірів звуться бунтами і тягнуться від пріструнніка вздовж деки і всього грифа, де в голівці намотані на Кілочки. Перша струна, крайня, довга (бас) зроблена з овечої кишки і обмотана канителлю (сухозолотіцей), 2 -а і 3-тя (баси) також з кишок (Кишково), 4 - я мідна (дротові), 5 - я наз . прийма, 6 - я - (обидві з кишок , наз римська , т е з кишок прозорих , кращого гідності) терція, 6 інших струн - пріструннікі - все з кишок. Ці пріструннікі спрямовані не до грифа, а до верхньої частини деки, де і прикріплюються . Недолік резонансу бандури, якщо корпус її малий, змушує замінювати пріструннікі кишкові - мідними, завдяки чому бандура виграє в звонкости Число струн бандури буває і більше 12, іноді доходить до 25-30 .

Сучасні типи бандур

У радянський час бандура була трансформована у важкий, немобільний, багатострунний інструмент. Проте збереглася в первозданному вигляді вона завдяки зусиллям архітектора і музиканта Георгія Ткаченка. Сьогодні бандура оновлена ​​молодими працівниками Київського кобзарського цеху під керівництвом художника і музиканта Миколи Будника.

У наші дні концертні бандуристи в Україні використовують інструменти київського типу. Головним чином виробництва Чернігівської або Львівської музичної фабрики. Ці інструменти зроблені по конструкції І. Скляра та В. Герасименко. Стандартна бандура прима має 55-58 струн і налаштована в тональності соль мажор. Концертні інструменти відрізняються від бандури прими тим, що мають механіку для перестроювання приструнків . Концертні інструменти мають 61-65 струн. Обидві фабрики виготовляли інструменти дитячих розмеров. Львівська фабрика випускає ще й підліткову бандуру, яку теж можна замовити з механічним перебудовником.

У діаспорі популярні бандури харківського типу (конструкції братів Гончаренко). Інструменти бувають діатонічного (34-36 струн), полухроматіческімі і хроматичними. Забезпечені механікою для перестроювання окремих струн.

У 60 -х роках були зроблені експериментальні Київсько- Харківські бандури конструкції І. Скляра, які, на жаль, не вкоренилися в Україні. Інструмент був побудований на основі Київської бандури і для гри харківським методом він не був зручний. Складна механіка для перестроювання тональності негативно впливала на акустичні особливості концертних варіантів цього інструмента .

Останнім часом були зроблені спроби відродити харківську бандуру в Україні. В. Герасименко зробив декілька варіантів харківської бандури, останній забезпечений тотальної механікою для перебудови , але інструменти ще не досконалі, їх ще не випускають серійно.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]: