Відмінності між версіями «Амфора»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | А́мфора (грец. αμφορευς, αμφιφορευς — посудина, глечик) — давньогрецька глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками. | ||
+ | |||
+ | Використовувалися амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна. Подекуди амфори застосовувались для поховання дітей. На багатьох амфорах є малюнки, орнаменти, написи і тавра, за якими можна встановити місце їх виробництва. | ||
+ | |||
+ | Поряд із овальными панафінейськими амфорами розрізняють тонкопрофільні ноланські амфори, а також грубіші, високі та вузькі амфори, які використовували виключно як тару для транспортування рідин. Пізніше стародавні римляни використовували амфори для вимірювання рідин, об'єм таких амфор складав рівно 26,26 л. | ||
+ | |||
+ | амфора; ж. (лат., гр., ваза з двома ручками) посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. А. виготовляли й за середніх віків, зокрема в Київській Русі 10 - 12 ст. | ||
+ | |||
+ | А́мфора, -ри, ж. Амфора, родъ греческаго и римскаго кувшина. Жерці і ліктори стоять круг Капитолія — і хором співають гимн і курять дим з кадил і амфор. Шевч. 607. | ||
+ | |||
+ | АМФОРА, и, жін. Велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної форми з двома вертикальними ручками, широко вживана в античному світі і Київській Русі. А в Римі свято.. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія. І хором Співають гімн і курять дим З кадил і амфор (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); З храму виходить хор дівчат таврідських.. Дівчата несуть квіти, вінки.., амфори з вином та олієм (Леся Українка, I, 1951, 158); Череп'яні амфори використовувались для зберігання вина і маслинової олії (Наука і життя, 6, 1958, 61). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 19:21, 29 листопада 2013
А́мфора, -ри, ж. Амфора, родъ греческаго и римскаго кувшина. Жерці і ліктори стоять круг Капитолія — і хором співають гимн і курять дим з кадил і амфор. Шевч. 607.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
А́мфора (грец. αμφορευς, αμφιφορευς — посудина, глечик) — давньогрецька глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками.
Використовувалися амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна. Подекуди амфори застосовувались для поховання дітей. На багатьох амфорах є малюнки, орнаменти, написи і тавра, за якими можна встановити місце їх виробництва.
Поряд із овальными панафінейськими амфорами розрізняють тонкопрофільні ноланські амфори, а також грубіші, високі та вузькі амфори, які використовували виключно як тару для транспортування рідин. Пізніше стародавні римляни використовували амфори для вимірювання рідин, об'єм таких амфор складав рівно 26,26 л.
амфора; ж. (лат., гр., ваза з двома ручками) посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. А. виготовляли й за середніх віків, зокрема в Київській Русі 10 - 12 ст.
А́мфора, -ри, ж. Амфора, родъ греческаго и римскаго кувшина. Жерці і ліктори стоять круг Капитолія — і хором співають гимн і курять дим з кадил і амфор. Шевч. 607.
АМФОРА, и, жін. Велика посудина (для вина, олії та ін.) яйцеподібної форми з двома вертикальними ручками, широко вживана в античному світі і Київській Русі. А в Римі свято.. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія. І хором Співають гімн і курять дим З кадил і амфор (Тарас Шевченко, II, 1953, 271); З храму виходить хор дівчат таврідських.. Дівчата несуть квіти, вінки.., амфори з вином та олієм (Леся Українка, I, 1951, 158); Череп'яні амфори використовувались для зберігання вина і маслинової олії (Наука і життя, 6, 1958, 61).