Відмінності між версіями «Розмарин»

Поточна версія на 17:29, 29 листопада 2013

Розмарин, -ну, м. = Розмайрин. Чуб. V. 195.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РОЗМАРИН, -у, ч. [лат. ros marinus - морська роса]. 1. бот. Рід вічнозелених кущових рослин родини Губоцвіті, що поширений у Середземномор'ї, із листя та гілок якого добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, що росте перев. у південних районах України. 3. Плід цього дерева – яблуко довгастої форми, кисло-солодке на смак. (Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630 )

РОЗМАРИН (Rosmarinus) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Вис. 60–120 см. Листки лінійні, цілокраї, зверху темно-зелені, зісподу білуваті від густого опушення. Квітки синьо-фіолетові, іноді білі, зібрані по 5–10 в китицевидні суцвіття на вкорочених гілочках. Відомо 4–5 близьких видів, поширених у Середземномор'ї. Деякі види розмарину в СРСР (в Криму і на Кавказі) вирощують як декоративні та ефіроолійні рослини. Розмарин справжній (R. officinalis) використовується в парфумерній промисловості та медицині. (Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433).

РОЗМАРИН, - у, ч. 1. бот. (Rosmarinus L.). Вічнозелена запашна кущова рослина родини губоцвітих, із листя та гілок якої добувають ефірну олію. 2. Зимовий сорт яблуні, поширений у південних районах України. 3. Плід цього дерева – невелике довгасте яблуко, соковите, кисло-солодке на смак (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061).

РОЗМАРИН (від лат. ros marinus – морська роса) — рід вічнозелених кущових рослин родини губоцвітих. Поширений у Середземномор'ї. В СРСР ви-рощують в Криму і на Кавказі. Декоративна та ефіроолійна рослина. Використовують в парфюмерній промисловості (Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592)

Ілюстрації

Ілюстрації створені руками студентів

Рижова Т.

Бабіч О.

Це цікаво знати!

Древні римляни, які приписували рослині чарівну силу, вважали, що такий привабливий синій колір розмарин зберігає завдяки тому що росте уздовж берега моря й морська піна обмиває його (звідси й інша назва чагарнику—«морська роса»). В Еллада розмарин присвячували богині любові Афродіті, а в Середні століття гілочки рослини дарували нареченому й нареченій під час одруження та прикрашали ними житло у свята. (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

Лікувальні властивості і застосування

З лікувальною метою використовують листя розмарину лікарського. Листя розмарину збирають у період повного цвітіння та у період опадання плодів, коли в них накопичується максимальна кількість ефірної олії, і швидко, але обережно сушать при температурі не вище 35 °С, щоб зберегти ефірну олію. Препарати розмарину рекомендують при слабкій пам'яті, поганій концентрації уваги й перевтомі. Водний настій листя розмарину вживають при зниженому тиску; нервових розладах і неврозах; клімактеричних неврозах; як засіб, що стимулює менструацію, а також для поліпшення кровообігу й травлення. Настій застосовують проти метеоризму, при епілепсії; для посилення виділення шлункового соку; він позитивно діє на загальну діяльність шлунка й кишечника. Зовнішньо використовують у вигляді примочок при ранах, що важко загоюються, а також як утирання при випаданні волосся (Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с. С. 274).

Джерела та література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – С. 1061
2. Повний атлас лікарських рослин / укладач І.С. Алексєєв. – Донецьк: ТОВ "Глорія Трейд", 2013 . – 400 с.
3. Словник іншомовних слів / за ред. член-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука / К.; 1977. – С. 592
4. Сучасний тлумачний словник української мови: 60000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2009. – С.630
5. Українська Радянська Енциклопедія. – 2-е видання. – Т. 9. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 433

Зовнішні посилання

Розмарин - [1].