Відмінності між версіями «Щебетуха»
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
http://sum.in.ua/s/shhebetukha | http://sum.in.ua/s/shhebetukha | ||
| − | ЩЕБЕТУХА, жін., розм. Жіночий рід до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Українські народні пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80). | + | '''ЩЕБЕТУХА''', ''жін., розм.'' Жіночий рід до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Українські народні пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80). |
Версія за 16:33, 29 листопада 2013
Щебетуха, -хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. Щебетушка, щебетушечка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Щебетуха http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=392481 щебетуха 1 іменник жіночого роду, істота пташка розм. щебетуха 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину розм. Сучасні словники http://sum.in.ua/s/shhebetukha
ЩЕБЕТУХА, жін., розм. Жіночий рід до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Українські народні пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80).
