Відмінності між версіями «Відгомін»
(Створена сторінка: '''Відгомін, -мону, '''''м. ''Отзвукъ, отголосокъ. ''Запізнений відгомін гайдамацького гомону. '...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Відгомін, -мону, '''''м. ''Отзвукъ, отголосокъ. ''Запізнений відгомін гайдамацького гомону. ''Г. Барв. 27. | '''Відгомін, -мону, '''''м. ''Отзвукъ, отголосокъ. ''Запізнений відгомін гайдамацького гомону. ''Г. Барв. 27. | ||
| + | ==Академічний словник== | ||
| + | 1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, — тільки собаки завалували на селі (Панас Мирний, II, 1954, 221); Ревнули гори п'ятикратним відгомоном від вистрілу (Іван Франко, III, 1950, 11); * У порівняннях. Тихо, як відгомін, долітають слова партизанської пісні (Іван Микитенко, I, 1957, 284); | ||
| + | // чого. Звук, послаблений віддаллю. Відгомін луни пішов аж до самого Дніпра (Петро Панч, II, 1956, 512). | ||
| + | 2. перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось; відбиття чого-небудь. Певним відгомоном давнини є й згадування в старих колядках та щедрівках Прикарпаття «князя» і «княгині» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 119); * У порівняннях. Устами стиха шепотіла якісь слова, мов відгомін тих дум, що бурхали в душі (Іван Франко, XIII, 1954, 53); | ||
| + | // Розмови, перекази про якусь подію. Відгомін про цю страхітливу розправу над Оксаною швидко рознісся по селах Переяславщини (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 94). | ||
| + | ==Ілюстрація== | ||
| + | Зображення: [[Зображення:I (21).jpg]] | ||
[[Категорія:Ві]] | [[Категорія:Ві]] | ||
Поточна версія на 00:11, 19 жовтня 2016
Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27.
Академічний словник
1. Відбиття звуку; луна. Нігде ні одклику, ні одгомону, — тільки собаки завалували на селі (Панас Мирний, II, 1954, 221); Ревнули гори п'ятикратним відгомоном від вистрілу (Іван Франко, III, 1950, 11); * У порівняннях. Тихо, як відгомін, долітають слова партизанської пісні (Іван Микитенко, I, 1957, 284); // чого. Звук, послаблений віддаллю. Відгомін луни пішов аж до самого Дніпра (Петро Панч, II, 1956, 512). 2. перен. Невиразний слід, неясна вказівка на щось; відбиття чого-небудь. Певним відгомоном давнини є й згадування в старих колядках та щедрівках Прикарпаття «князя» і «княгині» (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 119); * У порівняннях. Устами стиха шепотіла якісь слова, мов відгомін тих дум, що бурхали в душі (Іван Франко, XIII, 1954, 53); // Розмови, перекази про якусь подію. Відгомін про цю страхітливу розправу над Оксаною швидко рознісся по селах Переяславщини (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 94).
Ілюстрація
Зображення: 
.jpg)
