Відмінності між версіями «Инжир»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Сучасні словники)
Рядок 7: Рядок 7:
  
 
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.
 
Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:66a0e91d81a3ce4f6f6c4c74883db851.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:258px-Ficus_Carica_2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Common-fig-01.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ingir_5.jpg|x140px]]
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|amQqnqkaCzc}}
 +
 +
==Джерела та література==
 +
1.http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/inzhir.html
 +
2.СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА
 +
3.Инжир — статья из Большой советской энциклопедии (Проверено 6 декабря 2012)
 +
4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз.
 +
5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0
 +
 +
==Цікаві факти==
 +
Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується. Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру.
 +
 +
Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас як кімнатної рослини.
 +
 +
Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком, але зустрічають і фіолетові ягоди. У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці, а цукру від цього в інжирі стає ще більше.
 +
 +
При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і приносити плоди протягом приблизно 200 років. Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії.
 +
 +
Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір, малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки, фурункули, сифіліс та проказу . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.

Версія за 18:56, 28 листопада 2013

Инжи́р, -ру, м. Винныя ягоды. О. 1862. IX. 64.

Сучасні словники

Інжир або фіга або смоква (Ficus carica) — субтропічна листопадна рослина роду Фікус (Ficus).

Інжир широко поширений в країнах Середземномор'я та на Близькому Сході. У Середній Азії, на Кавказі і в Криму інжир вирощуються у відкритому ґрунті як цінна плодова рослина, що дає плоди — винні ягоди. У нього велике лопатеве листя, що опадає на зиму. У кімнатній культурі здатний давати плоди, які частіше дозрівають в кінці літа або восени, іноді навесні. Інжир розмножують зимовими (без листя) і літніми (зеленими) черенками. Зимові живці зрізують з одно-дволітніх пагонів і садять рано навесні, до розпускання бруньок, в легку землю. Зелені саджанці садять в кінці весни — на початку літа в пісок і тримають до вкорінення у вологому середовищі під стаканом або іншим скляним укриттям. Улітку тримають на світлих підвіконнях при рясному поливанні, взимку — в прохолодному місці при вельми помірному поливанні, лише б зовсім не пересохла земля. До трирічного віку щорічно навесні, до початку інтенсивного росту, пересаджують в дерново-перегнійний ґрунт. Дорослі рослини пересаджують через два-три роки в широкий посуд, у важчу землю.

Ілюстрації

66a0e91d81a3ce4f6f6c4c74883db851.jpg 258px-Ficus Carica 2.jpg Common-fig-01.jpg Ingir 5.jpg

Медіа

Джерела та література

1.http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/inzhir.html 2.СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА 3.Инжир — статья из Большой советской энциклопедии (Проверено 6 декабря 2012) 4.Ficus carica — Смоковница обыкновенная, винная ягода или фига // Флора СССР. В 30 т / Гл. ред. и ред. тома акад. В. Л. Комаров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — Т. V. — С. 380—382. — 762 + XXVI с. — 5175 экз. 5.Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 237. — ISBN 5-06-000085-0

Цікаві факти

Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується. Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру. 

Інжир - родич фікуса і тутового дерева, яке знайоме багатьом з нас як кімнатної рослини. 

Плід інжиру поживний і смачний, а цвіте інжир червонуватими і жовтуватими квітами, тому його цілком можна переплутати з яблуком, але зустрічають і фіолетові ягоди. У свіжому вигляді інжир довго зберігатися не може, тому його після збору відразу ж в'ялять і сушать на сонці, а цукру від цього в інжирі стає ще більше. 

При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і приносити плоди протягом приблизно 200 років. Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії. 

Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих на кір, малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки, фурункули, сифіліс та проказу . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Инжир&oldid=90319