Відмінності між версіями «Жупан»

Версія за 16:05, 28 листопада 2013

Жупан, -на, м. Кафтанъ, верхняя мужская одежда. Гол. Од. 16. КС. 1893. V. 280; XII. 447. Хоч і надів жупан все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупаник, жупаничок, жупаниченько, жупанок, жупаночок, жупанчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.— Том 1. — С. — 492.

ЖУ̀ПАН, на, м. Кафтан, верхняя мужская одежда. Гол Од. 16 КС. 1893. V 280; ХII, 447. Хоч і надів жупан – все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупаник, жупаничок, жупаниченько, жупанок, жупаночок, жупанчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 547.

ЖУ̀ПАН, пана, чол.

1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти.
Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки еліта козак

(Тарас Шевченко, II, 1953, 79);

• На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна
  

(Іван Ле, Україна, 1940, 75).

2. Засстарілий. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. Пішли [рибалки] в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани

(Нечуй-Левицький, II, 1956, 231);

Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 411);

• У порівняннях. Френч на ньому з нового сукна, ..довгий, мов жупан (Гоїічар, Таврія.., 1957, 521).
  

3. Застарілий. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. — Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!..

(Тарас Шевченко, II, 1953, 98);

Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок

(Нечуй-Левицький, III, 1956, 74).
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ВІРШІ ПРО ЖУПАН

Жупан осінній.

Жупан осінній приміряє літо

із грубого

пістрявого сукна.

А ґудзики на ньому –

чорнобривці.

Василь Степаненко, 1950.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Прислів’я про жупа̀н

Не жне, не косить, а жупан носить.

Не всякого пана пізнаєш без жупана.

Хоч поганий, та в жупані.

На те він і кравець, щоб подертий жупан носити!

Жупан, як жупан, аби шапка добра!


____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Байка

Пан і жупан

Ой не можу, один пан

Одів мудрості жупан

І подумав, що направду

Він такий вже мудрий ззаду,

Як і спереду, і збоку.

Став він відмінять уроки,

А по карті так границю

Він провів, що враз криниця,

Із якої воду пє, -

Уже за кордоном є.

Ото сміх! Сміються кури,

Бо рішив той пан ще з дуру

Керувати у науці,

Бідні хлопці-науковці!

Але що робити мають –

Вони ж певно ще не знають,

Що жупан той пан стягнув

Із музею, коли був

В ньому сторожем якраз.

Там він вкрав трохи прикрас,

Обміняв на серебро

І воно його спасло,

Бо роздав його друзякам

(Тридцять, значить, штук на брата)

І вони його, за плату,

Не дали з посади зняти.

та хіба надовго, пан?

Вже тріщить по швах жупан,

А як хтось чуть-чуть штовхне,

То залишиться одне –

Утікать мерщій у нірку,

Щоби не знайшов хтось дірку

У музеї, де той пан

Вправно вкрав колись жупан!

Ігор Федчишин, 2010.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Жупан

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання