Відмінності між версіями «Дужий»

Версія за 13:23, 28 листопада 2013

Дужий, -а, -е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б’є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Дужий, не дужий зробити щось. Въ состояніи, не въ состояніи сдѣлать что либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуженький.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 433. ДУЖИЙ, а, е; вищ. ст. дужчий.

1. Який має велику фізичну силу; сильний. На лихо собі Корній вдався парубком гарним, — високий, дужий, у плечах широкий (Леся Українка, III, 1952, 559); Дужі коні не йшли, а бігли, й з-під полички плуга виверталася масна скиба (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 201); Отроша схопив дужими руками Трохима за комір і поставив на ноги (Олекса Десняк, I, 1955, 429).

2. Дуже великий, значний щодо сили, ступеня вияву і т. ін. Далеко, далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчаря (Нечуй-Левицький, III, 1956, 315); Дужий степовий вітер дув поривами, знімаючи куряву понад шляхом (Юрій Смолич, V, 1959, 588); Раптом дужий стусан у спину урвав мої думки (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 196); Дужий потік повітря зірвав з Безвіконного кепку (Олесь Донченко, I, 1956, 480).

3. Який має велику силу, авторитет, вплив; могутній. Ой, прослалась доріженька Від Дніпра до Ужа — Тепер наша Україна Велика та дужа (Українські народні думи.., 1955, 541); Вінок безсмертя сплітайте, сестри! Поета славить країна дужа..! (Максим Рильський, II, 1960, 124).

4. у знач. ім. дужі, жих, мн. Люди з твердим, стійким, вольовим характером. Покоління дужих не здолати! (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 46).

5. Фізично здоровий, не хворий. Дядина все коло мене клопочеться. — Нічого, тіточко, — кажу їй. — ..Я дужа, зовсім дужа (Ганна Барвінок, Оаов.., 1902, 68); Бажаю Вам якнайбільше здоров'я. Будьте веселі й дужі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250).

Ілюстрації

x140px

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання