Відмінності між версіями «Гідність»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Тлумачення, значення слова «гідність»: | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ГІ́ДНІСТЬ, ності, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка, II, 1951, 190); — Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (Василь Стефаник, І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовознавство, VI, 1948, 14). | ||
| + | |||
| + | 2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Іван Франко, VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42), | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 65. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 21:50, 26 листопада 2014
Гідність, -ности, ж. Достоинство. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Тлумачення, значення слова «гідність»:
ГІ́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Леся Українка, II, 1951, 190); — Час вже аби руські ґаздині знали свою гідність (Василь Стефаник, І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовознавство, VI, 1948, 14).
2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Іван Франко, VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 42),
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 65.
Ілюстрації
|
|
|
|
