Відмінності між версіями «Оврах»
(→Медіа) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
Версія за 09:24, 28 листопада 2013
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб’є (хліб), або оврах понівечить. Стор. І. 18. Ум. Овражок, оврашо́к. Стор. МПр. 44.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
ХОВРАХ, а, чол. Невелика тварина з роду гризунів родини білячих, поширена в Європі, Азії та Північній Америці; завдає великої шкоди посівам. Старшому бог у всьому помагає: посіє пшеницю, то вона виросте заввишки з чоловіка і по четверті з копи зерна дасть; а у меншого — або градом виб'є, або ховрах понівечить (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); Польові миші, ховрахи і хом'яки тягли зерно одним їм відомими стежками і ходами під землею, де влаштовували цілі комори запасів на зиму (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 134); Жирні, відгодовані ховрахи бігають по полю, інколи зупиняються на горбиках, щоб свиснути (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 173); * У порівняннях. Імлистими ранками, коли ворог пострілював навмання, піхотинці вилізали з своїх глеюватих окопів, як ховрахи (Олесь Гончар, III, 1959, 208); — Тихо? Тихо... Коли, бачу, вискочила з хати Юхимиха, глянула туди-сюди. А потім рукою знак подає. Висунувся тоді Ступчак, мов ховрах із нори (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 350). ▲ Крапчастий ховрах — дрібна короткохвоста тварина цієї родини, яка відзначається виразною плямистістю хутра; один з видів цієї тварини, поширених на Україні.
Ілюстрації
|
|
|
|
