Відмінності між версіями «Паляниця»

Версія за 10:52, 27 листопада 2013

Паляни́ця, -ці, ж. Родъ булки, хлѣбъ изъ пшеничной муки, или изъ пшеничной, смѣшанной съ другою. Чуб. VII. 444. Паляниця хлібові сестриця. Ном. № 12335. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. Рудч. Ск. І. 4. Ум. Паляничка.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПАЛЯНИЦЯ, і, жін. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Тарас Шевченко, І, 1963, 318); Я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (Олесь Донченко, VI, 1957, 240); На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 176); * У порівняннях. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335).

Паляниця хліба — хлібина. Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 33.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання