Відмінності між версіями «Павучок»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| Рядок 46: | Рядок 42: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Index.jpeg|x140px]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | = | + | = |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 11:11, 27 листопада 2013
Павучок, -чка, м. 1) Ум. отъ павук. 2) мн. Раст. Nigella damascena. Вх. Пч. II. 33.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Павуки (Araneae, Clerck 1757) — це ряд членистоногих тварини, що належать до класу Павукоподібних, підтипу Хеліцерові. Відомо близько 41000 видів[1], розповсюджених по всій Землі за винятком Антарктиди, океанів та морів. У Галичині й Українських Карпатах відомо 78 видів з 15-и родин[2]. Павуки є облігатними хижаками, які живляться різноманітною тваринною їжею. Єдиним рослиноїдним видом, раціон якого на 90% складають тільця Белта (особливі виділення листків акацій), є Багіра Кіплінґа (Bagheera kiplingi Peckham & Peckham, 1896)[3][4]. Розміри павуків коливаються від 0,8 мм до 150 мм. Відбитки перших справжніх павуків датуються кам'яновугільним періодом — 318–299 млн років тому, а подібні до павуків тварини, які здатні були плести павутину — девонським періодом, 386 млн років тому. Сучасні групи павуків: Миґаломорфи (Mygalomorphae) та Аранеоморфи (Araneomorphae) виникли у тріасовому періоді близько 200 млн років тому. Найсильнішою отрутою серед усіх істот на землі володіє павук каракурт. Морфологія
Голова і груди павука об'єднані у спільну тагму — головогруди, яка сполучається із черевцем за допомогою стебельця (лат. petiolus s. pediculus), яке зазвичай коротке, рідше значно видовжене (у родів Myrmecium, Formicinoides). Головогруди розділені на дві виразні області: головну та грудну; з них перша несе дві пари кінцівок: хеліцери (лат. chelicerota, лат. chelae, лат. mandibulae), що складаються з одного товстого, зазвичай короткого членика, озброєного рухомим кігтиком, поблизу вістря якого є отвір каналу, що виводить отруйні виділення залоз, які знаходяться у основному членику, і педипальпи (лат. palpi), що складаються з 6 члеників (лат. coxa, лат. trochanter, лат. femur, лат. patella, лат. tibia і лат. tarsus). У статевозрілих самців Тарсус педипальп перетворений у апарат для спаровування — цимбіум. До головогрудей, з нижньої сторони, кріпиться 4 пари ходильних ніг.
Між хеліцерами на вершині горбика (лат. rostrum) знаходиться ротовий отвір, що служить для смоктання; цей горбик знизу обмежений переднім відростком грудей (лат. sternum), так званою губою (лат. pars labialis), а з боків двома максилярними платівками (лат. lamina maxillares).
Позаду педипальп до головогрудей прикріплені чотири пари ніг, з яких кожна складається з 7 члеників: тазика (лат. соха), вертлуга (лат. trochanter), стегна (лат. femur), чашечки (лат. patella), гомілки (лат. tibia), передлапки (лат. metatarsus) і лапки (лат. tarsus), озброєної знизу гладкими, або зазубреними кігтиками, між якими є іноді більш короткий непарний кігтик. Анатомія павука: (1) чотири пари ніг (2) головогруди (3) опістосома.
На передній опуклій лобовій частини головогрудей (які у деяких родів приймає форму або конуса ( Theridion, Erigone), або булави, на вершині якої розташовані хеліцери (Eriauchenius), або забезпечена вістрям) знаходяться очі. Очей може бути 8, 6 рідко 2 (роди Nops і Caponina), розташовані зазвичай у два прямих або вигнутих ряди, іноді, як у Pholcus podophthalmus E. Sim., Бічні очі зближені по три і розташовані на рогоподібних відростках. Очі прості, двох видів: середня пара передніх очей, так званих лобових або головних, забезпечена особливою сітківкою і акомодаційнійним апаратом, інші очі називаються додатковими (середні задні також — тім'яні) і мають внутрішній відображаючий шар (лат. tapetum lucidum).
Черевце в основному має овальну форму, рідше круглу, незграбну, або забезпечене різними відростками (роди Gasteracantha, Phoroncidia), іноді ж має дуже подовжену форму ( Ariamnes flagellum Dol.); знизу біля його основи знаходиться статевий отвір, у самців у вигляді простої поперечної щілини, у самок ж він оточений потовщеною хітиновою платівкою — епігіною ({ {lang-la| epigynum s. sarum}}) з язикоподібним, зігнутим відростком (лат. clavus s. ovipositor).
На нижній поверхні кінчика черевця знаходиться шість павутинних залоз, розташованих у порожнині черевця, які продукують білковий секрет, що при контакті з повітрям полімеризується, утворюючи шовкову нитку — павутину.
Ілюстрації
|
=
Джерела та література
Araneae у базі даних Галичини і Карпат (укр.) Підбірка публікацій про павуків (укр.) Павук-птахоїд (укр.) Павук-каракурт (укр.) Брушнівська Л., Ярошинський І., Федоряк М. Павуки (Aranei) в складі рухливої мезофауни деяких парків м. Чернівці Вісник / Прикарпатський нац. ун-т. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип.7-8, с. 161–165 Зоологія безхребетних: Підручник у 3 кн. Кн. 2 / Г. Й. Щербак, Д. Б. Царичкова, Ю. Г. Вервес. — К.: Либідь, 1996.— 320 с. ISBN 5-325-00663-0
Зовнішні посилання
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D1%83%D0%BA%D0%B8
