Відмінності між версіями «Жук»

Версія за 13:03, 28 листопада 2013

Жук, -ка, м. 1) Жукъ, Scarabeus. Жуки у голові (у кого). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучок, жучечок. Ув. Жучище.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР,1958. – Том 1. – С. 489.

1. Жукъ, Scarabeus. Жуки у голові (у кого). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2. Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучок, жучечок. Ув. Жучище.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 546.

ЖУ̀К, а, чол.

1. Комаха ряду твердокрилих, в якої верхні тверді крила захищають нижні прозорі крила, за допомогою яких літають. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Панас Мирний, I, 1954, 318); Кріт досить швидко посувається під землею, одночасно ласуючи черв'яками, личинками, жуками, що живуть у землі (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 32);

• У порівняннях. Раптом у хату вбігла чорна, як жук, присадкувата дівчина (Леся Українка, III, 1952, 669); Гудуть заводи, як жуки (Володимир Сосюра, II, 1958, 381).
  

Жук-водолюб — жук, який має пристосовані до плавання ноги і живе у воді. З-під широкого листя виплив жук-водолюб (Олесь Донченко, IV, 1957, 262);
''Жук-гнойови́к — жук, що живе у гною і харчується комахами та їх личинками.

• У порівняннях. Та ось Вілогруд побачив бельгійську вантажну машину, що вкочувалася на вулицю спаленого села, немов величезний жук-гнойовик (Юрій Бедзик, Полки.,1959,227);
  

Жук-рогач — великий чорний з рогами жук, що живе в гнилій деревині і харчується головним чином соком листяних дерев. Попід гору оту піду, Де два дуби ростуть на виду. Де жуки-рогачі Пролітали вночі (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 142);

• У порівняннях. Мотор вуркоче розмірено, немов велетенський жук-рогач гуде десь над самим вухом (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 18);
  

Колорадський (картопляний) жук'' — бурувато-жовтий прожерливий жук, що об'їдає листя картоплі та інших рослин родини пасльонових і завдає цим великої шкоди. Проти колорадського картопляного жука та личинок хрущів дихлоретан застосовується в суміші з гексахлораном (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 43).
Жуки в голові у кого — у кого-небудь не все гаразд з розумовими здібностями. Нехай, дурні, собі пустують: У них, видно, жуки у голові... (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 62);
Пустити жука — зробити щось неприємне. — Він може нам нашкодити, — міркую голосно. — Не зможе. Я йому такого жука пущу, що ураз заціпить... (Яків Качура, II, 1958, 48).

2. Перен., розм. Про пронозливу, шахраювату, хитру людину. Коли конвоїри відійшли, Андрій невдоволено пробурмотів: — Таким жукам тільки трибунал допоможе (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 56); Роман Васильович хоч і битий жук а, очевидно, пішов теж на поводу в різних Леусів та Яцухненків (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 322).
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 208.

ЖУ̀К, [жукан] «Scarabaeus» Ж, [жуковець] «Gamasus coleoptratorum» Ж, [жуковка] «Tetyra scarabaeoides» Ж; др. Жукъ, п. zuk, ч. žukati «дзижчати»; жученя, жучиха, [жучки] «ґатунок намиста» Я, [жучок] «ланка в ланцюгу» Я, жукуватий «дуже смаглявий»; Berneker IF 10, 156; Преобр. I 236 – 237; Brückner 667.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вірші

Про жука

І

Жив собі жук,

На ім'я короїд.

Що в короїда

Було на обід?

Жадібно гриз він

Зеленого дуба.

Ним і обідав.

Мило та любо.

Дуб на сніданки

І дуб на вечері.

Мало і мало

Було ненажері!

Гриз гілочки,

Виїдав серцевину,

Міг хоч кого

Довести до загину.

В тата вдались

Короїдові дочки:

Гризли із смаком

Маленькі дубочки.

А поблизу

Короїдова тітка

Кволу сосонку

Хрумала швидко.

Кожен точив

І лякався сусіда:

«Нащо дивитися,

Хто як обіда?»

Жук-ненажера

І весь його рід

Дуже боялися

Вийти на світ!

ІІ

Плакала гірко

В лісі кисличка:

«Ще ж не стара я!

Ще невеличка!

Чом же у мене

Листячка мало?

Віти марніють,

Яблук не стало?

Щось мене точить,

їсть без упину.

Жити так хочу,

А, мабуть, загину!»

Скаржились сосни

Могутнього роду:

«Краще одразу

З мосту та в воду!

Сушить нам серце

Некликаний гість —

Стовбур високий

Поїдом їсть!»

Тільки промовчав

Дуб-лісовик.

Скаржитись в горі

Він ще не звик!

ІІІ

Та лісники

Додивилися впору

Листя засохле,

Дірявую кору.

Дуби темнозорі.

«В них короїди,

Тому вони хворі!»

Бачать: на соснах

Хвоя змертвіла.

«Теж у них,— кажуть,—

Нечисть насіла!

Ось ми їй зараз

Пропишемо ліки!

Стежку до бору

Забуде навіки!»

Шелестом

Тишу сполохавши ранню,

Дятли летять

Помагать лікуванню.

Вітром гайнули,

Аж свиснули крила,

Хто їх побачив —

В очах зарябіло!

В діри на соснах

Засунули носа,

Яблуньку бідну

Оглянули скоса.

І, добиваючись

В трухлі куточки,

Застукотіли

Дзьоби-молоточки!

Цюкають дятли,

Аж сиплеться порох!

«Ось як ми,— кажуть,—

Лікуємо хворих!»

Повитягали

З нір короїдів,

Родичів їхніх

Та їхніх сусідів.

Щоб у спокої

Шуміла діброва,

Щоб розросталася

Дужа й здорова.

Будуть дерева

Здійматися в небо.

Знищили злодіїв —

Так їм і треба!

Марія Пригара

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube)

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]