Версія за 10:09, 25 листопада 2013

Авря́к, -ка́, м. Баранъ, оставляемый на плодъ. Екатериносл. г. Бач, який кучерявий баранчик, — треба на авряки кинути. Мнж. 175.

Сучасні словники

=

ПТАШКА, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до птах 1 і птаха. Всяка пташка своє гніздо знає (Номис, 1864, № 9480); Пташки співають голосно, І річечка блищить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 175); — А доки ми оце будемо протирати очі? .. Рання пташка дзьобик набиває, а пізня очиці протирає (Нечуй-Левицький, I, 1956, 129); — Сьогодні ж ранком пташка билася у вікно, так і думала [Катерина], що від Івася звістка буде (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 120); Коли Іван доспівав пісню, Хлипало, не давши в'язням опам'ятатися, озвався з-за дверей украдливо: — Рано пташка заспівала, коли б кішечка не вкрала... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 154); * Образно. Відчинивши хвіртку до свого двору, Георге розводить руки і ловить свою чорняву пташку, що летить до нього, не відчуваючи землі (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 274); * У порівняннях. А Настуся по садочку Пташкою літає (Тарас Шевченко, II, 1963, 188); Поспішаючи до школи, щебечуть діти, як пташки (Володимир Сосюра, II, 1958, 495); // збірн. Птахи. [Кобзар:] І звірина спить у лісі, пташка — в діброві, рослина — у полі... (Панас Мирний, V, 1955, 110); Артем Сидорович навчив Данила любити землю і травинку, воду і пташку (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 115); // У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки. — Бабусенько! Скажи де я? — В Лебедині, моя пташко, Не вставай: ти хвора (Тарас Шевченко, I, 1963, 127); [Хведоска:] Як ти сказав мені біля воріт? [Роман:] Пташко моя! (Марко Кропивницький, II, 1958, 53). ♦ Битися як пташка див. битися.

2. перен., розм., ірон. Те саме, що птах 2. — Та оце, мабуть, чи не сама Наталія Андріївна! «Побачу, що то за пташку Марко впіймав», — думаю (Степан Васильченко, II, 1959, 310). ♦ Не нашого пера пташка див. перо; Пташка божа — безтурботна людина. Такою зросла ця, так би мовити, божа пташка під.. батьківськими крилами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 23).

3. розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу. Схвильований і червоний з напруги.. Кривенко твердим, як цвях, олівцем карбував пташки над прізвищами тих, що вже явилися (Іван Микитенко, II, 1957, 513). Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання