Відмінності між версіями «Висота»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Висота, -ти, '''''ж. '''''= Високість. '''К. Пс. 196. ''Під високу висоту злітає ''(сокіл). КС. 1882. XII. 495....)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Висота, -ти, '''''ж. '''''= Високість. '''К. Пс. 196. ''Під високу висоту злітає ''(сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.  
 
'''Висота, -ти, '''''ж. '''''= Високість. '''К. Пс. 196. ''Під високу висоту злітає ''(сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.  
 
[[Категорія:Ви]]
 
[[Категорія:Ви]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
[http://slovopedia.org.ua/49/53394/356477.html '''Висота''']
 +
 +
*'''з висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту'''). Згори, звисока. Оглядаючи поле української.. новелістики навіть так схематично, немовби '''з висоти пташиного лету''', все ж цілком певно переконуєшся, що в науковому освоєнні цього дорогоцінного культурного надбання досі зроблено ще далеко не все (З журналу); Якщо подивитись у вечірні години на наше місто '''з висоти пташиного польоту''', то перед очима постане казкова панорама (З газети). '''з пташи́ного польо́ту'''. Місто Бразиліа '''з пташиного польоту''' нагадує реактивний літак з трохи відігнутими назад крилами (З журналу).
 +
 +
*'''на висоті́'''. 1. чого. Відповідно до найсуворіших, найвищих вимог чого-небудь. Як пропаганда вона мала своє велике значення, як літературна критика вона показалася далеко не '''на висоті''' своєї задачі (І. Франко); Ми повинні бути '''на висоті''' завдань, поставлених життям (З газети). 2. Який відповідає найсуворішим, найвищим вимогам; найкращий. (Соняшник:) Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було '''на висоті''' (Л. Дмитерко); — А це правда, що Валерій наш на трасі знаменитого якогось механізатора врятував? На висоті виявився? (О. Гончар).
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/41/53394/262651.html '''Висота''']
 +
ВИСОЧИНА; (вимог) рівень; (людська) зріст.
 +
 +
[http://uktdic.appspot.com/?q=%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%B0 '''Висота''']
 +
-''и́, ж''.
 +
 +
1) Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. || Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. || Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.
 +
 +
2) Простір на великій віддалі від землі.
 +
 +
3) Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору.
 +
 +
4) ''перен''. Високий рівень розвитку чого-небудь.
 +
••
 +
Бу́ти на висоті́ чого і без додатка — задовольняти високі вимоги.
 +
 +
5) Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску.
 +
••
 +
Висота́ зву́ку — якість звуку, яка визначається перев. частотою коливань.
 +
 +
6) ''мат''. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.
 +
 +
7) ''астр''. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/35/53394/52990.html '''Висота''']
 +
іменник жіночого роду
 +
* Але: дві, три, чотири висоти́
 +
 +
[http://sum.in.ua/s/vysota '''Висота'''], и, ''жін''
 +
 +
1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Панас Мирний, III, 1954, 303); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Олександр Довженко, III, 1960, 70);
 +
//  Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. З висоти старої груші видно довкола величезні горизонти прекрасного світу (Юрій Смолич, II, 1958, 49); Волох вів літака на висоті двохсот метрів (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 36);
 +
//  Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.
 +
'''Набирати висоту''' див. набирати.
 +
 +
2. Простір на великій віддалі від землі. Сіяє сонце з висоти (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 39); Лелека пливе в висоті (Максим Рильський, Вибр., 1940, 39).
 +
 +
3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору. І ви, канівські рідні висоти із живим, вічно трепетним серцем Тараса, ви ж для нас вищі од усіх на світі гір! (Павло Тичина, II, 1957, 112); Один по одному підіймалися мінометники на висоту за командиром роти (Олесь Гончар, I, 1954, 53).
 +
 +
4. ''перен''. Високий рівень розвитку чого-небудь. [Мойсей:] Так, з низин.. Я хотів їх [рабів] підвести Там [туди], де сам став, до світлих висот І свободи, і честі (Іван Франко, XII, 1953, 511); Мрію я про той близький час, коли.. всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Юрій Яновський, II, 1954, 127); Чернишевський і його соратники на величезну висоту підняли суспільно-політичну, зокрема історичну думку в Росії (Комуніст України, 12, 1966, 42).
 +
♦ '''Бути (стояти) на висоті''' чого і без додатка — задовольняти високі вимоги. [Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті. Адже відповідатимемо ми самі! (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 33).
 +
 +
5. Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску; Висота температури.
 +
▲ '''Висота звуку''' — якість звуку, яка визначається переважно частотою коливань.
 +
 +
6. ''мат''. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.
 +
 +
7. ''астр''. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.
 +
 +
[http://slovopedia.org.ua/31/53394/27661.html '''Висота''']
 +
(відстань від землі вверх) височина, височінь, високість, поет.: підхмар'я, вись, (про форму земної поверхні) височина, (невисока) узгір'я.

Версія за 22:29, 23 грудня 2013

Висота, -ти, ж. = Високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.

Сучасні словники

Висота

  • з висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту). Згори, звисока. Оглядаючи поле української.. новелістики навіть так схематично, немовби з висоти пташиного лету, все ж цілком певно переконуєшся, що в науковому освоєнні цього дорогоцінного культурного надбання досі зроблено ще далеко не все (З журналу); Якщо подивитись у вечірні години на наше місто з висоти пташиного польоту, то перед очима постане казкова панорама (З газети). з пташи́ного польо́ту. Місто Бразиліа з пташиного польоту нагадує реактивний літак з трохи відігнутими назад крилами (З журналу).
  • на висоті́. 1. чого. Відповідно до найсуворіших, найвищих вимог чого-небудь. Як пропаганда вона мала своє велике значення, як літературна критика вона показалася далеко не на висоті своєї задачі (І. Франко); Ми повинні бути на висоті завдань, поставлених життям (З газети). 2. Який відповідає найсуворішим, найвищим вимогам; найкращий. (Соняшник:) Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті (Л. Дмитерко); — А це правда, що Валерій наш на трасі знаменитого якогось механізатора врятував? На висоті виявився? (О. Гончар).

Висота ВИСОЧИНА; (вимог) рівень; (людська) зріст.

Висота -и́, ж.

1) Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. || Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. || Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.

2) Простір на великій віддалі від землі.

3) Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору.

4) перен. Високий рівень розвитку чого-небудь. •• Бу́ти на висоті́ чого і без додатка — задовольняти високі вимоги.

5) Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску. •• Висота́ зву́ку — якість звуку, яка визначається перев. частотою коливань.

6) мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.

7) астр. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.

Висота іменник жіночого роду

  • Але: дві, три, чотири висоти́

Висота, и, жін

1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Панас Мирний, III, 1954, 303); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Олександр Довженко, III, 1960, 70); // Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. З висоти старої груші видно довкола величезні горизонти прекрасного світу (Юрій Смолич, II, 1958, 49); Волох вів літака на висоті двохсот метрів (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 36); // Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря. Набирати висоту див. набирати.

2. Простір на великій віддалі від землі. Сіяє сонце з висоти (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 39); Лелека пливе в висоті (Максим Рильський, Вибр., 1940, 39).

3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору. І ви, канівські рідні висоти із живим, вічно трепетним серцем Тараса, ви ж для нас вищі од усіх на світі гір! (Павло Тичина, II, 1957, 112); Один по одному підіймалися мінометники на висоту за командиром роти (Олесь Гончар, I, 1954, 53).

4. перен. Високий рівень розвитку чого-небудь. [Мойсей:] Так, з низин.. Я хотів їх [рабів] підвести Там [туди], де сам став, до світлих висот І свободи, і честі (Іван Франко, XII, 1953, 511); Мрію я про той близький час, коли.. всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Юрій Яновський, II, 1954, 127); Чернишевський і його соратники на величезну висоту підняли суспільно-політичну, зокрема історичну думку в Росії (Комуніст України, 12, 1966, 42). ♦ Бути (стояти) на висоті чого і без додатка — задовольняти високі вимоги. [Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті. Адже відповідатимемо ми самі! (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 33).

5. Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску; Висота температури. ▲ Висота звуку — якість звуку, яка визначається переважно частотою коливань.

6. мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.

7. астр. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.

Висота (відстань від землі вверх) височина, височінь, високість, поет.: підхмар'я, вись, (про форму земної поверхні) височина, (невисока) узгір'я.