Відмінності між версіями «Ніс»

Поточна версія на 17:53, 27 листопада 2013

Ніс, носа, м. 1) Нос 2) Клюв птицы. 3) Носок обуви. 4) Родъ игры в карты.

«Словарь української мови»

Ніс, носа, м. 1) Носъ. Носом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. Кв. І. 149. Ніс під себе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. Носа вте́рти. Убавить спѣси, осадить. 2) Клювъ птицы. 3) Носокъ обуви. Шух. І. 121. 4) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 470. Ум. Носик, носичок, носок. Ув. Носюра, нося́ка.

Сучасні словники

НІС жм. - нюх, нюхало, (кирпатий) кирпа, (пияцький) д. кушка; (слона) хобот; (птахів) дзьоб; (судна) р. прова, мор.бак; носик, носище, носяра.

Ніс, но́сач. - 1)Орган нюху у вигляді виступу над ротом із дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Витикати носа. Водити за ніс. Дерти носа.
•• Лиша́ти з но́сом — обдурювати кого-небудь.
•• Сідлоподі́бний ніс — деформація носа, яка характеризується наявністю западини у середній частині спинки.
•• Со́вати [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь.
•• Уте́рти но́са кому — а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось; б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках.

2) Дзьоб птаха.
3) Передня частина човна, судна, літака і т. ін.
4) Передня частина взуття.

Ніс — це орган, початковий відділ дихальних шляхів у людей і хребетних тварин, розташований на обличчі (у людини), чи на морді (у тварин), що виконує роль дихання, сприйняття запаху та мовлення. Більша видима назовні частина носа складається з носового хряща. Назовні ніс покритий шкірою. Всередині ніс складається з покручених коридорів з рецепторами. Форма носа багато у чому показує обриси та красу обличчя людей.

Ніс 1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини.
Бити в ніс див. битт; Залоскотало в носі див. залоскотати; Здиблений ніс див. здиблений.
Вернути ніс (носа) див. вернути 1; Висіти на носі див. висіти;
Витикати (виткнути, вистромити і т. ін.) носа — виходити, виглядати звідки-небудь.
Відвертати носа (ніс) див. відвертати; Вішати носа див. вішати; Водити за ніс див. водити;
Встромляти (встромити) носа [не в своє діло] див. встромляти; Втиснути носа див. втискати 1;
Говорити (шептати і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво.
Далі [свого] носа не бачити див. далі; Держати (тримати) ніс (носа) за вітром (по вітру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин.
Дерти (драти, задирати, задерти, задрати) носа (ніс) див. дерти, задирати 1;
Дивитися не далі власного носа див. далі;
Діставати (дістати) носа — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим.
Дулю тобі (йому, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. дуля;
Закопилювати (закопилити) носа — пишатися, зазнаватися.
Заорати носом див. заорати; Запороти носом див. запороти; Зариватися (заритися) носом [у землю] див. зариватися;
Зарити носом [у (об) землю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. ;
Зарубати [собі] на носі див. зарубувати; Знати [тільки] з носа та в рот див. знати;
З носа — з кожної людини;
З-під (з-перед) [самого] носа — дуже близько від кого-, чого-небудь.
Клювати носом див. клювати; Комар носа не підточить див. комар;
Копилити носа — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь.
Крутити (закрутити) носом — виражати незадоволення чим-небудь.
Лишати (лишити) з носом — обдурювати кого-небудь.
Лишатися (лишитися) з носом — зазнавати певдачі.
Муха сіла на носі див. муха;
На носі — скоро, незабаром.
Не бачити далі власного носа див. далі; Не з нашим носом — немає можливості, відповідних засобів.
Не показувати (не показати, не потикати, не поткнути) носа — не появлятися де-небудь.
Не твого носа діло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується.
Ніс під себе — засоромитися, злякатися, сторопіти.
Ніс на квінту повісити див. квінта;
Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул.
Носом рибу вудити див. Вудити 1; Опускати (опустити, хнюпити, похнюпити, вішати, повісити і т. ін.) ніс (носа) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач;
Під носом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько.
Під (перед) [самим (самісіньким)] носом — поруч, близько від кого-небудь.
Показувати (показати) носа — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями.
Совати (сунути, тикати, ткнути, пхати і т. ін.) [свого] носа куди — втручатися в що-небудь.
Тикати (ткнути) носом — звертати чию-небудь увагу на щось.
Тютя з полив'яним носом, лайл. — хто-небудь нетямущий.
Ударити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа.
У ніс заколоти див. заколоти; Утерти носа кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. б) довести кому-небудь, що він помиляються в своїх діях, вчинках.
Чути носом — інтуїтивно відчувати.

2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320).

3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Панас Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5).

4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).

Рекомендовані джерела

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 567.
2. Словник української мови, тт. 1—11, Київ: «Наукова думка», 1970—1980.Том 5, 1974. — Стор. 426.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови 5-е видання: / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1499 с.
4. Найповніший тлумачний словник української мови Н-О / Редкол. І.К.Білодід та ін., редактори тому: В.О. Винник, Л.А.Юрчук - К.:«Наукова думка», 1974 (с.:184)

Ілюстрації

Інтернет-джерела

• http://sum.in.ua/