Відмінності між версіями «Козацтво»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''КОЗАЦТВО''', ''а, сер. | ||
| + | |||
| + | 1. Збірн. до козак 1—3. — Чи на те ж козацтво гинуло в неволі, Побивалось тяжко, шукаючи долі, Чи на те лилися кривавії ріки, Щоб усе пропало й забулось навіки? (Леся Українка, I, 1951, 19); Крикнув отаман в діброву: — На коні, козацтво, на коні! (Павло Тичина, I, 1957, 104); В пошуках людських резервів послав [Врангель] на Дон загін полковника Назарова, щоб спробував підняти по станицях козацтво (Олесь Гончар, II, 1959, 318).'' | ||
| + | |||
| + | '''Козацтво''' ''— провідна сила національно-визвольної боротьби українського народу'' | ||
| + | |||
| + | '''Козацтво''' - ''з кінця XV ст. збірна назва козаків в Україні та в порубіжних країнах. Українське козацтво - видатне явище в європейській історії. Слово «козак» тюркського походження, у перекладі воно означає «вільна людина». Унікальність українського козацтва полягає в тому, що воно стало окремим суспільним станом із визначеними правами й мало свою територію, незалежну від державної адміністрації.'' | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 15:11, 3 листопада 2013
Козацтво, -ва, с. 1) Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли. Шевч. 151. 2) Званіе казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва. МВ. 8) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КОЗАЦТВО, а, сер.
1. Збірн. до козак 1—3. — Чи на те ж козацтво гинуло в неволі, Побивалось тяжко, шукаючи долі, Чи на те лилися кривавії ріки, Щоб усе пропало й забулось навіки? (Леся Українка, I, 1951, 19); Крикнув отаман в діброву: — На коні, козацтво, на коні! (Павло Тичина, I, 1957, 104); В пошуках людських резервів послав [Врангель] на Дон загін полковника Назарова, щоб спробував підняти по станицях козацтво (Олесь Гончар, II, 1959, 318).
Козацтво — провідна сила національно-визвольної боротьби українського народу
Козацтво - з кінця XV ст. збірна назва козаків в Україні та в порубіжних країнах. Українське козацтво - видатне явище в європейській історії. Слово «козак» тюркського походження, у перекладі воно означає «вільна людина». Унікальність українського козацтва полягає в тому, що воно стало окремим суспільним станом із визначеними правами й мало свою територію, незалежну від державної адміністрації.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
