Відмінності між версіями «Тополя»

Версія за 15:29, 24 квітня 2013

Словник Грінченка

Топо́ля, -лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) Водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. Топо́лька, топо́ленька.

Сучасні словники

ТОПОЛЯ - високе швидкоросле дерево родини вербових, поширене у пн. півкулі; листки серцеподібні, на довгих черешках; в Україні 11 дикорослих видів, найпоширеніші т. тремтяча (осика), т. чорна (осокір), т. біла, т. сірувата; дерево, яке у помірному кліматі росте найшвидше; деревина має промислове значення (папір, фанера, сірники тощо). УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

Тополя (Populus) — рід деревних листопадних рослин, родини вербуватих, заввишки 18 — 45 м і більше. Швидкорослі світлолюбні дерева, деякі живуть по 120 — 150 pp. Відомо близько 150 видів, в Україні — 11. Найпоширеніші: тополя тремтяча або осика (P. tremula L.), тополя чорна або осокір (P. nigra L.), тополя біла (P. alba L.), тополя пірамідальна (P. pyramidalis Moenoh), тополя дельтолиста або канадська (P. deltoides Marsch.), тополя бальзамічна (P. balsamifera L.). Тополя широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі вирощують як декоративні. Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у будівництві, для виготовлення штучного шовку. (Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.)

Дерева-символи

ТОПОЛЯ — символ дерева життя; оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності; результат міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Тополя може символізувати воду й вогонь, місяць і сонце, адже листя має різні відтінки зеленого: знизу світлозелений (вода, місяць), зверху темнозелений (вогонь, сонце).
В Україні найпоширеніша тополя пірамідальна. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя” (часом із негативною подальшою характеристикою: “…а дурна, як бараболя, варіант — квасоля”), “Тонка, як тополя”, “Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”.
У давнину весняно-літні обряди (в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною ініціацією для молоді, можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай “водити тополю” описав М. Костомаров у магістерській дисертації “Про історичне значення руської народної поезії” (1843). Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали:

Стояла тополя край чистого поля.
Стій, тополенько, не розвивайсь,
Буйному вітрові не піддавайсь!

Зображення

(Приходько Євгенія)