Відмінності між версіями «Спідниця»

Версія за 12:41, 24 квітня 2013

Спідниця, -ці, ж. 1) Юбка. Чуб. VII. 428, 429. Гол. Од. 49. КС. 1893. V. 284. 2) Часть полушубка отъ таліи внизъ. Вас. 155. Ум. Спідничка, спідни́ченька.

Сучасні словники

Спідни́ця, -ці; д. і м. – ці; р.мн. – ць; ор. –цею, жін.рід.

Тлумачення:

Спідни́ця - 1. Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу. — Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 436); у порівняннях. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377); спідниці, ниць, мн. Кілька таких одежин, які надягали під убрання для надання пишності. — Що це воно за пані! Прийшла простоволоса, неначе дівка. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста (Нечуй-Левицький, III, 1956, 63); у деяких народів — чоловіче вбрання, що нагадує такий одяг; частина жіночої сукні від талії донизу. 2. перен., розм. Жінка як представник своєї статі. [Степан:] Ти подумай, почали приходити додому люди, що, як і я, побували.. навіть у самому Берліні, у всіх столицях закордонних, були під командою знаменитих генералів, а вдома що, хто начальство? Хто командує? Спідниця (Олександр Корнійчук, II, 1955, 90);

Орфографічний словник української мови: спідни́ця - іменник жіночого роду.

Фонетичний запис: [сп’ідни́ц´а].

Словотворення: спідниця→спідничка.

Українсько-російський словник: юбка; разг. исподница (нижняя).

Фразеологічний словник української мови: 1.Держатися (триматися) за спідницю, ірон. — не проявляти самостійності, підкорятися волі якої-небудь жінки. — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 78); 2. У (в) спідниці, ірон. — у жіночій подобі. В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці. Усе було розкидане, усе лежало не на своєму місці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 22); Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310).

Етимологічний словник: назва пов’язана з псл. *spodъ ‘спід, низ’.

Словник синонімів: (з двох половин) запаска, (вовняна) плахта; П. жінка; спідничина.

                                 == Це цікаво знати! ==

Насправді те, що ми називаємо спідницею, є національним чоловічим одягом горців і називається кілт. Кілт складається зі шматка тканини, яка не зшита у формі спідниці, а просто обертається навколо пояса й кріпиться ременем. Раніше кожний шотландський рід мав свої традиційні кольори, які спліталися у візерунок на кілті. По кольору спідниці можна було визначити приналежність людини до якого-небудь клану. У цей час ця традиція практично втрачена, зате сам кілт як і раніше популярний. Єдино припустимим візерунком кілта є клітка. Свій вибір на користь кілта шотландські чоловіки зробили не через любов до жіночого туалету, а через особливості клімату їх країни і її рельєфу. Пересічена місцевість, гори, часті дощі й вогкість – у цій ситуації намоклі, прилиплі до ніг штани могли б заважати пересуванню. Кілт же давав повну волю при русі, дозволяючи забиратися на самі непрохідні гористі ділянки. При намоканні цей вид одягу висихав набагато швидше, ніж штани, а вночі спритні шотландці використовували його як ковдру. Поступово переваги кілта оцінили не тільки жителі гірських районів Шотландії, але й решта населення країни. А в середині XIX століття кілт знайшов несподівану популярність серед шотландської знаті – інтелігенції й дворянства, а вже після цього кілт прийняли всі шотландці, навіть ті, хто проживав за кордоном. Кілт може бути «великим» і «малим». Малий кілт – це, власне кажучи, те, що ми називаємо чоловічою спідницею, тканина, обгорнена навколо стегон. А великий кілт - це трохи більше полотно, у яке можна закутатися від шиї й до п'ят.

Ілюстрації

Автори статті: Мельник І., Байрамли С.