Відмінності між версіями «Аминь»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
(Самбір О.) | (Самбір О.) | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | . АМІ́НЬ. | ||
| + | 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). | ||
| + | 2. у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39. | ||
| + | |||
| + | ===[http://zno.academia.in.ua/mod/glossary/view.php Словник математичних термінів і понять]=== | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300. | ||
| + | 1. Амінь | ||
| + | - стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). | ||
| + | - у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39. | ||
| + | 2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55. | ||
| + | АМІНЬ перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | АМІ́НЬ. | ||
| + | 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87). | ||
| + | 2. у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур’яні Умерла з голоду. Амінь (Шевч., II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Фр., IV, 1950, 86); —Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі!(Гончар, II, 1959, 59). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 39. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | • аминь — (327) ἀμήν част. Истинно, правильно; да будет так: писано бо ѥсть. г҃ь гърдыимъ противить сѩ. и пакы гл҃еть г҃ь. аминь гл҃ѫ вамъ. Изб 1076, 220; и практоръ въсадить тѩ въ тьмьницю. аминъ гл҃ю тебе. не изидеши ѡтътоудоу. донъдеже въздаси… … | ||
| + | Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) | ||
| + | • 2АМИНЬ — нареч., церк. истинно, воистину, подлинно, верно и крепко. Народ обратил аминь в сущ., разумея либо молитву, либо конец дела. Аминь, аминь, рассыпься, говорят нечистой силе. Аминь человека спасает. Аминем великие дела вершат. Аминь дело вершит.… … | ||
| + | Толковый словарь Даля | ||
| + | • 3аминь — истинно, верно, подлинно обычно в конце произведений или частей их (1): Здрави князи и дружина, прбарая за христьяны на поганыя плъки! Княземъ слава а дружинѣ! Аминь. 45. И поучаимъ ся въину книжьныимъ словесьмъ, творяще волю ихъ, яко же велять,… … | ||
| + | Словарь-справочник "Слово о полку Игореве" | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Амінь1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Амінь2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Амінь3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| vc5d0SrvA7E }} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | |||
| + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8C]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 02:02, 23 жовтня 2018
Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300.
1. Амінь
- стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87).
- у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39.
2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55.
АМІНЬ перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.
Див. також
(Самбір О.)
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. АМІ́НЬ. 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). 2. у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39.
Словник математичних термінів і понять
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300. 1. Амінь - стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). - у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39. 2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55. АМІНЬ перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
АМІ́НЬ. 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87). 2. у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур’яні Умерла з голоду. Амінь (Шевч., II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Фр., IV, 1950, 86); —Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі!(Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 39.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
• аминь — (327) ἀμήν част. Истинно, правильно; да будет так: писано бо ѥсть. г҃ь гърдыимъ противить сѩ. и пакы гл҃еть г҃ь. аминь гл҃ѫ вамъ. Изб 1076, 220; и практоръ въсадить тѩ въ тьмьницю. аминъ гл҃ю тебе. не изидеши ѡтътоудоу. донъдеже въздаси… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) • 2АМИНЬ — нареч., церк. истинно, воистину, подлинно, верно и крепко. Народ обратил аминь в сущ., разумея либо молитву, либо конец дела. Аминь, аминь, рассыпься, говорят нечистой силе. Аминь человека спасает. Аминем великие дела вершат. Аминь дело вершит.… … Толковый словарь Даля • 3аминь — истинно, верно, подлинно обычно в конце произведений или частей их (1): Здрави князи и дружина, прбарая за христьяны на поганыя плъки! Княземъ слава а дружинѣ! Аминь. 45. И поучаимъ ся въину книжьныимъ словесьмъ, творяще волю ихъ, яко же велять,… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
Ілюстрації
|
|
|
