Відмінності між версіями «Шанець»

Версія за 19:01, 27 листопада 2017

Шанець, -нця, м. Окопъ. По тім боці запорожці покопали шанці. Грин. III. 590. Від Килиї до Ізмайлова покопали шанці. Мет. 431. 2) Під чий шанець. Похожій на кого. На мене урікають, що я ночував та й коні взяв. Може другий ночував під мій шанець, то і взяв коні, а не я. Новомоск. у., Залюб.

Вікіпедія

Ша́нець (нім. Schanze — «окоп», «укріплення», — невелика земляна польова фортифікаційна споруда, яка служила для захисту від артилерійного обстрілу.

У ширшому значенні, шанці — це загальна назва польових та військових укріплень у Північній Європі з пізнього середньовіччя до початку XIX століття. Зокрема, подібні укріплення набули поширення в часи громадянської війни в Англії в XVII столітті.

Складний шанець означав зімкнуте укріплення; штерншанець — укріплення, що має в плані зіркоподібну форму і т. д. У сучасній мові назва цих споруд повністю вийшла з активного вжитку.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ША́НЦІ, ів, мн. (одн. шанець, нця, чол.). 1. військ. Земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи. Боплан відзначав, що 100 козаків з успіхом витримували бій проти 1000 татар під прикриттям зв'язаних возів.. і викопаних між ними шанців (окопів) (Історія УРСР, I, 1953, 165); По тім боці запорожці Покопали шанці (Українські народні думи.., 1955, 135); Ще не закінчилися роботи коло шанців і окопів, як почувся реє ворожих гармат (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 202); Партизанська піхота.. нарила землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі (Юрій Яновський, I, 1958, 152); Розпалений боєм лейтенант Макаренко перестрибнув через шанець (Петро Панч, В дорозі, 1959, 119). 2. спец. Цегляні та інші підпорки (перев. в печі). Лежак кладуть на шанці — цеглини, поставлені через певні проміжки на ребро (Овочівництво, 1956, 169).

Орфографічний словник

шанець - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна