Відмінності між версіями «Цотатися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.). [[Категорія...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
==Словник Грінченка==
 
'''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.).  
 
'''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.).  
 
[[Категорія:Цо]]
 
[[Категорія:Цо]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/s/svarka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
СВАРКА, и, жін.
 +
1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36);
 +
//  Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218);
 +
//  Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно» що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський. II. 1955, 43).
 +
Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого газди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325).
 +
2. Грубі, образливі слова; лайка.  його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143).
 +
3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181).
 +
==[http://slovopedia.org.ua/41/53409/272849.html Словник синонімів]===
 +
 +
СВАРКА
 +
гризня, гризотня, звада, заїдня, колотнеча, р. свара, д. змажка, с. чвари, РОЗБРАТ, п! НЕЗГОДА; Д лайка; Р. погроза; сварня.
 +
===[http://slovopedia.org.ua/47/53409/343407.html Українсько-російський словник]===
 +
СВАРКА
 +
ссора; перебранка, разг. перепалка, свара
 +
заходити, зайти в сварку — затевать, затеять ссору
 +
у сварці (з ким) — в ссоре (с кем)
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сора 1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5299934c3d2bb.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fullsize.jpg |x140px]]

Версія за 22:37, 24 листопада 2015

Словник Грінченка

Цотатися, -таюся, -єшся, гл. з ким. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВАРКА, и, жін. 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36); // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно» що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський. II. 1955, 43).

Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого газди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325).

2. Грубі, образливі слова; лайка. його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143). 3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181).

Словник синонімів=

СВАРКА гризня, гризотня, звада, заїдня, колотнеча, р. свара, д. змажка, с. чвари, РОЗБРАТ, п! НЕЗГОДА; Д лайка; Р. погроза; сварня.

Українсько-російський словник

СВАРКА ссора; перебранка, разг. перепалка, свара заходити, зайти в сварку — затевать, затеять ссору у сварці (з ким) — в ссоре (с кем)

Ілюстрації

Сора 1.jpg 5299934c3d2bb.jpg Fullsize.jpg