Відмінності між версіями «Цмокати»
(Створена сторінка: '''Цмо́кати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Чмокать; щелкать языкомъ. ''Еней то цмокав, то свистав. ''Котл. ...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Цмо́кати, -каю, -єш, '''''гл. '' | + | '''Цмо́кати, -каю, -єш, '''''гл. '' |
[[Категорія:Цм]] | [[Категорія:Цм]] | ||
+ | |||
+ | == Значення == | ||
+ | 1. неперех. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. ''— Цілий той шабас нипав Йойна, муркотів, цмокав, йойкав, а далі зібрався і рушив до рабіна'' (Іван Франко, IV, 1950, 21); ''Абібула правив сусідам про чудо.. — Тц... тц — цмокали правовірні та хитали побожно чалмами...'' (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); — ''Хлопці, я думаю так, — не міг-таки Ілько заспокоїтись, — ..як зловлю [Николу] та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому. — Товариство аж цмокало та ахкало в запалі'' (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 81); ''Цмокаючи губами й похитуючи головою, П'єнтак навшпиньки обійшов довкола комбайна'' (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 40); | ||
+ | * Видавати такі звуки, поганяючи коней. ''Збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою, цмока на гнідка, злегка тримає за віжки'' (Панас Мирний, IV, 1955, 314); — ''І не нокай, і не цмокай. Потихеньку їдь! Зрозумів?'' (Остап Вишня, II, 1956, 224); | ||
+ | * Те саме, що плямкати. ''Запустили [діти] в юшку свої рученята, витягли по гарячій галушці, засичали, захукали й стали жувати, цмокати...'' (Панас Мирний, I, 1949, 251); | ||
+ | * Видавати, утворювати уривчасті звуки, що нагадують хлюпання. З''давалося — йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ'' (Олесь Гончар, III, 1959, 136); ''Апарати біля корів сичали і цмокали на холостому ходу, саме в ту пору, коли дівчата доїли вручну'' (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 264). | ||
+ | 2. перех. і без додатка. Те саме, що цілувати. ''Балабушиха вхопила Настю долонями за щоки і почала її цмокати'' (Нечуй-Левицький, III, 1956, 239). | ||
+ | |||
+ | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 241.''' |
Версія за 10:46, 25 жовтня 2017
Цмо́кати, -каю, -єш, гл.
Значення
1. неперех. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. — Цілий той шабас нипав Йойна, муркотів, цмокав, йойкав, а далі зібрався і рушив до рабіна (Іван Франко, IV, 1950, 21); Абібула правив сусідам про чудо.. — Тц... тц — цмокали правовірні та хитали побожно чалмами... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); — Хлопці, я думаю так, — не міг-таки Ілько заспокоїтись, — ..як зловлю [Николу] та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому. — Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 81); Цмокаючи губами й похитуючи головою, П'єнтак навшпиньки обійшов довкола комбайна (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 40);
- Видавати такі звуки, поганяючи коней. Збоку йде Яким, придержуючись за полудрабок рукою, цмока на гнідка, злегка тримає за віжки (Панас Мирний, IV, 1955, 314); — І не нокай, і не цмокай. Потихеньку їдь! Зрозумів? (Остап Вишня, II, 1956, 224);
- Те саме, що плямкати. Запустили [діти] в юшку свої рученята, витягли по гарячій галушці, засичали, захукали й стали жувати, цмокати... (Панас Мирний, I, 1949, 251);
- Видавати, утворювати уривчасті звуки, що нагадують хлюпання. Здавалося — йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ (Олесь Гончар, III, 1959, 136); Апарати біля корів сичали і цмокали на холостому ходу, саме в ту пору, коли дівчата доїли вручну (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 264).
2. перех. і без додатка. Те саме, що цілувати. Балабушиха вхопила Настю долонями за щоки і почала її цмокати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 241.