Відмінності між версіями «Цмин»

Версія за 16:03, 25 листопада 2013

Цмин, -ну, м. Раст. а) Тминъ, Carum Carvi. б) — розовий. Antennaria dioica Gärtn. ЗЮЗО. І. 111.

Сучасні словники

Цмин - (безсмертник ) , рід рослин сім’ї складноцвітих. Включає біля 500 видів багаторічних трав і напівчагарників , поширених в помірних і тропічних областях Євразії , Африки та Австралії. У Росії 4 види , що зустрічаються в європейській частині та в Сибіру. Ростуть на сухих піщаних грунтах , крейдяних відслоненнях , в лісах. Цмин піщаний - багаторічник вис. до 45 см. Стебла і листя сиві від густого опушення . Листя довгасті або ланцетні , здебільшого прикореневі . Стебла нечисленні , неветвістие , несуть на кінцях суцвіття -кошики з лимонно -жовтих дрібних трубчастих квіток. Рослини добре зберігаються в сухих букетах. Суцвіття використовують як жовчогінний і шлунковий засіб . (Джерело: «Біологія. Сучасна ілюстрована енциклопедія.» Гл. Ред. А. П. Горкіна; М.: Росмен, 2006.)

Ілюстрації

Це цікаво знати

Сировина:

З лікувальною метою використовують кошички квіток, коли вони добре розвинулися, а самі квітки ще не зовсім розкрилися. Зривають або зрізують їх із стеблом завдовжки до 1—2 см. Сушать на вільному повітрі у затінку, в приміщеннях, що добре провітрюються, або на горищі. Висушені кошички повинні зберігати свій колір. Не слід сушити їх у жаркому приміщенні і безпосередньо під залізним дахом, оскільки за цих умов вони дуже розпускаються, обсипаються і псуються. Зберігають сировину в сухому, нежаркому, затемненому приміщенні у паперових мішках. Рослина заготовляється і відпускається аптеками. Хімічний склад:

Хімічний склад. Квітки цмину містять флавонові глікозиди, стероїдні сполуки, барвні речовини* жирні кислоти, спирт інозит та ефірну олію. З флавонових глікозидів виділено саліпурпозид, що при гідролізі розкладається на аглікон арингенін і глюкозу; ізосалі- пурпозид, а також глікозид апігенін, диглікозиди карингенін та кемпферол. До складу ефірної олії входять крезол, вільні кислоти, в тому числі капронова. Стебла і листки цмину мають ефірну олію, дубильні речовини та вітаміни С і К.

Дія: жовчогінна сечогінна кровоспинна дезинфікуюча

Фармакологічні властивості і застосування в медицині:

Вивчення фармакологічних властивостей флавонових сполук та екстрактів квіток цмину свідчить про їх антиспастичну дію на гладку мускулатуру кишок, жовчний міхур та кровоносні судини (навіть у малих дозах). Препарати цмину виявляють жовчогінний і гіпотензивний вплив. Слід зауважити, що найбільш активно діють на організм спиртовий екстракт та настойка цмину. Настої і відвари рослини мають значно меншу активність. Це пов’язано з тим, що флавонові сполуки слаборозчинні у воді і пероральне вживання їх не забезпечує достатнього всмоктування діючих речовин. Крім жовчогінної властивості препарати цмину мають властивість посилювати жовчо- творну функцію печінки, але меншою мірою (у 3 рази), ніж дехолін. Рослина містить значну кількість гіркот, які активізують виділення шлункового соку. Крім того, виявлено слабку протизапальну та протигістамінну дію цмину. При внутрішньовенному введенні тваринам настою рослини проявляється її виражена сечогінна здатність. Експериментальне вивчення цмину піскового проводилось у лабораторії І. Павлова. Було встановлено, що настій та відвар його квіток активізують секрецію жовчі, шлункового і панкреатичного соку. Згодом з'ясувалося, що препарати цмину піднімають тонус жовчного міхура, змінюють хімічний склад жовчі, підвищуючи холато-холестериновий коефіцієнт (Ю. А. Петровський, С. М. Свід- лер, 1934). Лікувальну дію цмину пов'язують з наявністю в ньому флавонів, що посилюють жовчотворення та збільшують вміст білірубіну в жовчі. Препарати цмину малотоксичні. Цмин має антибактеріальні властивості, що пояснюється вмістом смолистих кислот. М. П. Скакун (1955) описав стимулюючу дію препаратів цмину піскового на процес утворення жовчі, секреторну функцію підшлункової залози і шлунка; збільшення під його дією вмісту у жовчі холатів та холато-холестеринового коефіцієнта. При цьому М. ГІ. Скакун зауважує, що цмин, підвищуючи тонус жовчного міхура, не впливає на вихід жовчі у дванадцятипалу кишку. Відвар і настій квіткових кошиків цмину є чудовими жовчогінними засобами. Подібно до магнію сульфату вони викликають міхуровий рефлюкс, діють протизапально, сприяють нормалізації діяльності травного каналу, дещо посилюють діурез і поліпшують сечовипускання. В осіб з хронічними хворобами гепатобіліарної системи внаслідок їх вживання зменшується, а потім зникає біль у ділянці печінки, минають диспепсичні явища, метеоризм, запор, відчуття важкості у надчеревній ділянці тощо. Збільшена печінка поступово зменшується, поліпшується склад жовчі. Однак, незважаючи на широкий діапазон лікувальних властивостей препаратів цмину, під час приступів печінкової коліки вони не зменшують болю і не знімають приступу. Лише при тривалому вживанні цих препаратів частота приступів та їх інтенсивність зменшуються. Це відбувається, напевно, за рахунок дії речовин рослини на жовчовивідні шляхи та їх сфінктери (М. М. Пайченков, В. В. Оржешковський, 1946). Препарати цмину застосовують не тільки при запальних процесах у жовчних шляхах, а й при хронічному гепатиті та цирозі печінки. Хворі добре переносять препарати цмину, які не дають побічних реакцій навіть при тривалому застосуванні. У народній медицині відвар і настій квіткових кошичків цмину піскового призначають при жовтяниці, різних захворюваннях печінки, сечового міхура та сечовивідних шляхів, хворобах травного каналу, особливо при коліті у дітей. Його застосовують для вигнання круглих глистів. Відвар цмину вживають при розладах діяльності шлунка та надмірному схудненні. Цмин використовують у суміші з іншими рослинами при захворюваннях нирок, задишці та головному, болю. Цмин рекомендують як ефективний засіб для лікування нирковокам’яної хвороби, хвороб нирок і сечового міхура, набряків та для полегшення стану при утрудненому і болісному сечовипусканні. Відвар цмину вживають також при запаленні сідничного нерва та невралгії.

1. Фламін (Flaminum) — сухий концентрат цмину: аморфний порошок жовтого кольору, гіркий на смак. Застосовують при хронічних запальних захворюваннях печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів — холециститі, холангіті, гепатохолециститі. Вживають всередину по 0,05 г тричі на день за півгодини до їди, запивають половиною склянки води. Дітям після 7 років призначають таку ж дозу, як і дорослим. У разі необхідності дозу препарату збільшують до 0,1 г і рекомендують приймати двічі-тричі на день. Курс лікування триває 2—3 тиж, його можна повторити через 5 днів. Фламін випускається в таблетках по 0,05 г.

2. Концентрат цмину піскового сухий — гранульований порошок квіток рослини. Вживають по 1 г тричі на день протягом 2—3 тиж. Курс лікування при необхідності повторюють через 5 днів.

3. Жовчогінний чай. На 2 склянки води беруть 1 чайну ложку суміші квіток цмину (3 г), листків бобівника трилистого (3 г), листків м'яти перцевої (3 г), насіння коріандру посівного (2 г). Заливають2 склянками окропу, накривають, настоюють 30—40 хв, охолоджують, проціджують. Вживають настій теплим по півсклянки тричі на день за півгодини до їжі.

4. Відвар цмину піскового. 10 г подрібнених квіток заливають 1 склянкою води кімнатної температури, накривають кришкою, нагрівають на киплячій водяній бані при частому помішуванні протягом півгодини, знімають, охолоджують 10 хв, проціджують,відтискають і додають води до об’єму І склян ки. Вживають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 10—15 хв до їди. На думку деяких дослідників, відвар цмину діє сильніше, ніж екстракт.