Відмінності між версіями «Учадіти»
(Створена сторінка: '''Учадіти, -дію, -єш, '''''гл. ''Уторѣть. Ном. № 13698. Категорія:Уч) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Учадіти | |
[[Категорія:Уч]] | [[Категорія:Уч]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
| + | ==Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. == | ||
| + | '''Учадіти''', -дію, -єш, гл. Уторѣть. Ном. № 13698. | ||
| + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979.== | ||
| + | '''УЧАДІТИ''' ('''ВЧАДІТИ'''), ію, ієш, док.<br /> | ||
| + | 1. Отруїтися чадом, димом (до головного болю, запаморочення або смерті). ''Тії [тієї] ночі нездорово так було.. мені: поношу міло в ушаху у голові; '''учадів''' ще вдень'' (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81); ''Дим Маркових цигарок смердів так, що можна було '''вчадіти''''' (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 44); ''«Невже '''учадів''' [комендант] так, що більше й не підведеться?» — подумав Василь'' (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 271); * У порівняннях. ''Чіпка глянув на діда, підвівся й поплентався стороною, позад отари, немов п'яний, наче '''учадів'''...'' (Панас Мирний, I, 1949, 160);<br /> | ||
| + | // Отруїтися, довгий час вдихаючи якийсь сильний запах або сморід. ''Крихкі болотяні трави сходять соком, пахтять, '''учадіти''' можна'' (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 195); ''Він лежав на полі битви в крові й бруді, '''вчадівши''' від трупного смороду'' (Олександр Довженко, I, 1958, 288).<br /> | ||
| + | 2. перен., розм. Втратити здатність розумно міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. ''[Часник:] Ти що, '''вчадів''', захворів, сказився, хіба ти не знаєш, хто я такий?'' (Олександр Корнійчук, I, 1955, 284); ''[Сашко:] Світлано, виходь заміж! [Світлана:] Ти що, '''вчадів'''?'' (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 254). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм.,ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм.,ОЧМАНІ́ТИ розм.,ОЧАМРІ́ТИ розм.,ОЧМАРІ́ТИ розм.,ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ [ВЧА́ДІТИ] розм., ОШАЛЕНІ́ТИ розм. рідко, ОЧУМАНІ́ТИ розм. рідко, СТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИ діал., зневажл. - Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти. | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова "вчадіти"== | ||
| + | "Якесь сталося чудо, але те чудо сп’янило його, задурманило чарами розум; хлоп став вельможним магнатом, лихий бідар — дукою; можна було '''вчадіти''', і розпочався якийсь чудовий, маревничий сон, в якім і розібратись думками було неможливо" (Старицький Михайло Петрович - "Облога Буші"). | ||
Версія за 12:08, 11 квітня 2023
Учадіти
Зміст
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т.
Учадіти, -дію, -єш, гл. Уторѣть. Ном. № 13698.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979.
УЧАДІТИ (ВЧАДІТИ), ію, ієш, док.
1. Отруїтися чадом, димом (до головного болю, запаморочення або смерті). Тії [тієї] ночі нездорово так було.. мені: поношу міло в ушаху у голові; учадів ще вдень (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81); Дим Маркових цигарок смердів так, що можна було вчадіти (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 44); «Невже учадів [комендант] так, що більше й не підведеться?» — подумав Василь (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 271); * У порівняннях. Чіпка глянув на діда, підвівся й поплентався стороною, позад отари, немов п'яний, наче учадів... (Панас Мирний, I, 1949, 160);
// Отруїтися, довгий час вдихаючи якийсь сильний запах або сморід. Крихкі болотяні трави сходять соком, пахтять, учадіти можна (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 195); Він лежав на полі битви в крові й бруді, вчадівши від трупного смороду (Олександр Довженко, I, 1958, 288).
2. перен., розм. Втратити здатність розумно міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. [Часник:] Ти що, вчадів, захворів, сказився, хіба ти не знаєш, хто я такий? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 284); [Сашко:] Світлано, виходь заміж! [Світлана:] Ти що, вчадів? (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 254).
Синоніми
ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм.,ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм.,ОЧМАНІ́ТИ розм.,ОЧАМРІ́ТИ розм.,ОЧМАРІ́ТИ розм.,ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ [ВЧА́ДІТИ] розм., ОШАЛЕНІ́ТИ розм. рідко, ОЧУМАНІ́ТИ розм. рідко, СТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОТУМАНІ́ТИ розм. рідко, ОБЕЛЕНІ́ТИ діал., зневажл. - Недок.: дурі́ти, чмані́ти, шалі́ти, шалені́ти, чумані́ти, тумані́ти.
Цитати української літератури з використанням слова "вчадіти"
"Якесь сталося чудо, але те чудо сп’янило його, задурманило чарами розум; хлоп став вельможним магнатом, лихий бідар — дукою; можна було вчадіти, і розпочався якийсь чудовий, маревничий сон, в якім і розібратись думками було неможливо" (Старицький Михайло Петрович - "Облога Буші").
